05.05.2021-06.05.2021
Тема: Різноманітність грибів Лабораторне дослідження "Будова цвілевих грибів". Паразитичні гриби.
Цвілеві гриби – це група мікроскопічних грибів, характерною ознакою яких добре розвинена повітряна грибниця. Цвілеві гриби поєднують види з різних систематичних груп. Сюди відносять нижчі одноклітинні гриби (наприклад, мукор) і вищі багатоклітинні (пеніцил, аспергіл) гриби.
Особливості цвілевих грибів. Найхарактернішою ознакою цвілевих грибів є утворення на живильних речовинах плісняви. Вона може бути павутинню, пухнастою або порошистою і мати різний колір. Із забарвленням цього нальоту часто пов'язані назви грибів: сіра цвіль, зелена цвіль, чорна цвіль, рожева цвіль тощо. Форма, розташування й забарвлення плісняви є ознаками, за якими визначають систематичну належність грибів. Однією з необхідних умов утворення плісняви є достатня вологість живильного субстрату і висока відносна вологість навколишнього повітря. Більшість цвілевих грибів – сапротрофи, але є і необов'язкові паразити рослин, тварин і людини. Вони мають дуже широкий набір ферментів, завдяки яким можуть жити на найрізноманітніших живильних речовинах. Цвілеві гриби здатні виділяти антибіотичні речовини (антибіотики, отрути, органічні кислоти), які захищають їх від конкурентів та створюють найкращі умови життя. Отже, загальними ознаками цвілевих грибів є утворення нальоту на субстратах, сапротрофний спосіб живлення та виділення захисних речовин-антибіотиків.
https://www.youtube.com/watch?v=2hgU_WiHghs
Опрацювати п. 52, 53
21.04.2021-22.04.2021
Тема: Загальна характеристика грибів, їх характерні риси.Лабораторне дослідження "Будова шапинкових грибів"
Поряд з цим гриби володіють багатьма ознаками тваринного організму. Вони, так само як і тварини, є гетеротрофами, так як не мають хлорофілу, тому живляться готовими органічними речовинами. В їх клітинних стінках міститься речовина хітин, з якого складається оболонка покривів деяких тварин (комах, раків та ін).
https://www.youtube.com/watch?v=YnyVX2mrOFc
https://www.youtube.com/watch?v=KYXPfgfkyI
https://youtu.be/KUVb3_6QpFM
https://youtu.be/lPspaNNLFpg
Опрацювати п.47,48.
21.04.2021-22.04.2021
Тема: Життєві форми рослин. Рослинні угруповання.
https://www.youtube.com/watch?v=d-hrMGU3TEk
15.04.2021
Тема: Практична робота №3 "Порівняння будови мохів,папоротей, покритонасінних рослин"
Використовуючи матеріали підручника (п.39, 41, 44) виконати практичну роботу №3 ст. 209. (для роботи використати малюнки підручника та фото рослин).
31.03.2021-01.04.2021
Тема: Папоротеподібні.
Лабораторне дослідження «Будова папоротей». Плауноподібні і хвощеподібні.
Серед вищих рослин, що розмножуються спорами, є особливі групи, вивчення
яких важливе для розуміння історичного розвитку рослинного світу на нашій
планеті. Це дуже своєрідні й цікаві рослини. Колись, у далеку давнину, вони
панували на Землі, тягнулися вгору стовбури-велетні, старіючи, падали у
водойми, біля яких зростали. Наступні покоління цих велетнів очікувала така
сама доля, і не знали вони, яку службу служать людині їхні рештки, утворюючи
дуже цінну корисну копалину. Ці рослини ростуть і в наш час, але про своє велетенське
минуле вони можуть тільки згадувати, бо в наш час і в наших краях мають вигляд
скромних зелених трав'янистих рослин. Хто вони такі? Чому втратили свої
велетенські розміри й перетворилися на трави? Цікаво? Про деяких представників
таких рослин навіть складали легенди. Мабуть, і ви чули старовинну легенду про
дивну лісову рослину, яка цвіте тільки раз у своєму житті в глуху темну ніч. І
тому із сміливців, хто не злякається темряви й темних сил і знайде квітку цієї
рослини, за сміливість і терпіння квітка принесе багатство й силу. Ви вже
здогадалися, про яку рослину йдеться? Легенда стверджує, що була у народі
сміливці, які вирушали на пошуки таємничої квітки. Чи могли вони її знайти?
Чому? Що то за цікаві рослини плауни, хвощі й папороті?
З будовою папоротей
ознайомимося на прикладі щитника чоловічого. Ця рослина має підземний пагін -
кореневище. Від нього відходять додаткові корені. Над поверхнею ґрунту
розташовані лише великі листки, що ростуть верхівкою. Зачатковий листок
равликоподібно скручений, і лише згодом він розкручується.
На нижній поверхні листка
можна побачити невеличкі коричневі горбки. Це групи спорангіїв, укриті спільним
покривальцем. Коли спори дозрівають, покривальця руйнуються, і спори
висипаються. За сприятливих умов зі спори розвивається особина статевого
покоління - заросток. Він має вигляд невеличкої серцеподібної пластинки діаметром
1-1,5 см. На нижній частині утворюються ризоїди. Там само розташовані й
чоловічі та жіночі генеративні органи. Як і в мохів, у папоротей запліднення можливе
лише за наявності води. Після запліднення із зиготи розвивається особина
нестатевого покоління.
У чому полягають особливості плаунів?
Плауни - одні з найдавніших вищих рослин. Сотні мільйонів років тому серед них
були й деревоподібні форми. Сучасні плауни - це лише багаторічні вічнозелені
трав’янисті рослини.
Ознайомимося з плаунами на прикладі плауна
булавоподібного. Нестатеве покоління - це багаторічна вічнозелена рослина, що
зростає у зволожених ділянках хвойних лісів. Повзуче стебло вилчасто галузиться,
його довжина може досягати 3 м. Стебла густо вкриті дрібними лускоподібними
листками. Від горизонтального стебла відходять додаткові корені. На верхівках
деяких вертикальних пагонів розташовані спорангії, зібрані в колоски. У
колосках утворюється велика кількість спор. Зі спори
розвивається заросток. Це особина статевого покоління. На ньому утворюються
чоловічі та жіночі генеративні органи. Заросток у деяких видів розвивається
надзвичайно повільно - понад 10 років. У цей час він вступає у взаємовигідне
співжиття з ґрунтовими грибами.
! Цікаво знати, що плаун селагінела
луската пристосувався до неймовірно посушливих умов Синайського
півострова (частина території Єгипту). Місцеві називають її «ієрихонська
троянда». У засушливі періоди року рослина перетворюється у скручену
сіро-коричневу кульку без найменших ознак життя. У такому стані вона може
перебувати багато місяців. Здається, що рослина загинула. Але варто помістити
«кульку» у воду, і вона оживає. Гілочки розпрямляються, зеленіють… Реальне диво
воскресіння!
Які риси притаманні хвощам? Сучасні хвощі
- це виключно багаторічні трав’янисті рослини. Докладніше із цими рослинами
ознайомимося на прикладі хвоща польового. Ця рослина як бур’ян росте по всій
території України на городах, полях, лісах, луках, лісосіках.
У ґрунті розташоване багаторічне
бурувато-чорне кореневище хвоща, від якого відходять додаткові корені. На
кореневищі утворюються маленькі бульбочки, у яких запасається крохмаль. Щорічно
хвощ польовий утворює два види вертикальних надземних пагонів, які відходять
від кореневища. Навесні з’являються нерозгалужені пагони бурого кольору, які
мають розетки дрібних листків. І пагони, і листки не мають хлорофілу. На
верхівках цих пагонів утворюються спороносні колоски. Після розсівання спор
весняні пагони відмирають, а їм на зміну розвиваються зелені - літні. Ці пагони
кільчасто галузяться, на бічних гілках розташовані маленькі клиноподібні
листки. Тому фотосинтез переважно відбувається в зелених стеблах.
Зі
спор розвиваються особини статевого покоління - заростки. Вони мають вигляд
дрібних пластинок, які ростуть на поверхні добре зволожених ґрунтів. Одні із
цих заростків утворюють сперматозоїди, інші - яйцеклітини. Із зиготи
розвиваються особини нестатевого покоління. Яка роль вимерлих плаунів, хвощів і
папоротей у формуванні кам’яного вугілля? Кам’яне вугілля людина використовує
як паливо та для виробництва лаків, фарб, асфальту. Утворилося воно з решток
викопних деревоподібних папоротей, хвощів і плаунів. Ці процеси найбільш
інтенсивно відбувалися протягом одного з періодів геологічної історії нашої
планети, який так і назвали - кам’яновугільний. Клімат у ті часи на певних
територіях був теплим і вологим, а суходіл вкривали неглибокі заплави та
численні болота.Такі кліматичні умови сприяли швидкому росту рослин. Густі
непрохідні ліси, у яких переважали велетенські папороті, хвощі, плауни,
зростали на величезних просторах Землі
https://www.youtube.com/watch?v=2tfEPuaIMrY
ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ. Виберіть одну
правильну відповідь
1. Укажіть спосіб вегетативного
розмноження хвоща польового: а) кореневищем; б) вусами; в) цибулинами; г)
листками.
2. Зазначте органи, яких не мають
особини нестатевого покоління папоротей:
а) корені; б)
листки; в) кореневища; г) ризоїди.
Знайдіть відповідь на запитання
1. Які характерні риси будови
плаунів?
2. Які особливості будови хвоща
польового?
3. Яка будова особини нестатевого
покоління папороті щитника чоловічого? Яка будова заростку папоротеподібних?
4. Як утворилося кам'яне вугілля?
Завдання: Охарактеризуйте плаун
булавоподібний, хвощ польовий, щитник чоловічий за планом: середовище
зростання, корінь, стебло, листки, спосіб розмноження, значення у природі та в
житті людини.
Поміркуйте. Є народне повір'я, що
тому, хто в ніч на Івана Купала знайде квітку папороті, щаститиме в житті,
зокрема він зможе знайти скарби, які охороняють злі сили. Як ви вважаєте, чи
можливо насправді знайти квітку папороті?
Підготуйте міні-проект «Як утворився торф
і кам'яне вугілля?». Оформіть роботу у вигляді доповіді.
Терміни: ризоїди, вайя, заросток,соруси,
індузії.
Розв'язання
біологічної задачі.
Перші спорові рослини, як вважають учені,
з'явилися близько 430 млн років тому. Це були численні види плаунів, хвощів,
папоротей. Більшість з них вимерло ще 250 мли років до н. є. Вижили три роди
плаунів, один рід хвощів, а папоротеподібні представлені 300 родами. Як можна
пояснити таку відмінність чисельності трьох відділів вищих спорових? У чому
проявляється найбільш досконала пристосованість до життя на суші в папоротей
порівняно з плаунами й хвощами?
Опрацювати параграф
40-41
13.01.2021
Тема:
Пагін. Його будова.
Стебло-вісь пагона. Лабораторне дослідження. Будова пагона і бруньки
ПАГІН – надземний орган, який
складається зі стебла, бруньок і листків.
Виник як пристосування до життя у повітряному середовищі суші.
Будова пагона.
|
Назва частини |
Характеристика |
Функції |
|
Стебло |
Осьова частина пагона |
Транспортування речовин, утримування листків, забезпечує зв'язок між
усіма частинами |
|
Листки |
Бокові органи пагона (бічна частина пагона) |
Фотосинтез, газообмін і випаровування, або транспірація (від лат. транс
- через і спіро - дихаю, видихаю). |
|
Бруньки |
Зачаткові пагони. Вкриті ззовні ущільненими лусками – видозміненими
листками |
Ріст (за рахунок верхівкової бруньки) та галуження (за рахунок бічних
бруньок) пагона для збільшення поверхні фотосинтезу.. |
Вузол - це місце з'єднання листків і
стебла.
Міжвузля - відстань між сусідніми
вузлами.
Листкова пазуха (пазуха листка) – це уявний
гострий кут між стеблом і листком.
Видовжений пагін має стебло з довгим міжвузлям, призначене для швидкого
винесення листків до світла, а вкорочений пагін має стебло з коротким міжвузлям
для більш щільного розміщення листків.
БРУНЬКА - це зачаток пагона з дуже
вкороченим міжвузлям.
Конус наростання – верхівка пагона,
утворена верхівковою твірною тканиною.
Верхівкова брунька – це брунька на
верхівці стебла, за рахунок неї пагін росте у висоту.
Сплячі бруньки – це бічні або
додаткові бруньки, що розвиваються протягом декількох років, пробуджуючись
після ушкодження верхівкової бруньки (на липі, березі – це великі напівсферичні
нарости-капи).
|
Верхівкова брунька виділяє певні фітогормони, які
ситоподібними трубками прямують вниз по стеблу і стримують ріст розташованих
нижче бруньок, серед яких і сплячі, а при пошкодженні конуса наростання
верхівкової бруньки не виділяється стримуючий фітогормони. |
Додаткові бруньки –
це бруньки, які закладаються поза листковими пазухами (тобто на стеблах,
коренях, листках) і служать для вегетативного розмноження ( на коренях у вишні,
сливи).
Зимові (зимуючі) бруньки – це бруньки в
рослин помірного клімату, які зимують в стані спокою та додатково захищені у
цей період твердими та щільно розміщеними бруньковими лусками з потужним шаром
воскоподібної речовини, волосками або плівкою клейких виділень (тополя,
береза).
Листкові рубці – рубці під
пазушними бруньками після опадання листків.
Бічна, або пазушна, брунька –
це бруньки в листкових пазухах, за рахунок яких пагін галузиться.
Вегетативні пагони несуть листки й
бруньки, генеративні пагони несуть квітки, плоди й насіння.
Вегетативна брунька –
брунька, на зачатковому стеблі якої розміщуються зачаткові листки, з неї можуть
утворюватися нові листки.
Генеративна, або репродуктивна, брунька – брунька, на
зачатковому стеблі якої розміщені зачаткові квітки або суцвіття, з неї
розвивається квітка або суцвіття, які здійснюють функцію розмноження (зазвичай
на вигляд бруньки більші, ширші та більш заокруглені на верхівці).
Змішані бруньки – бруньки, які
мають водночас зачатки квіток і листків.
Розвиток пагона із бруньки.
Зовнішні зміни бруньки: набрякає, а згодом з
неї з'являється молоде стебло із зеленими листками.
Внутрішні зміни бруньки:
клітини твірної тканини конуса наростання починають ділитися, завдяки чому
міжвузля видовжуються, покривні луски розсуваються та відхиляються від
стебельця, розвивається новий пагін, а покривні луски згодом відпадають.
В однорічних видів усі бруньки розвиваються впродовж теплої пори року; у
багаторічних рослин холодного чи помірного клімату навесні виростають нові
бічні пагони зі зимових бруньок; сплячі бруньки відновлюють ріст у разі
ушкодження верхівкової бруньки.
Опрацювати: п.26,27. Скласти конспект. Виконати завдання підручника ст.116 і завдання в зошиті(друкований). Продовжити вести спостереження за ростом пагонів(домашній дослід)
14.01.2021
Тема:
Різноманітність та
видозміни пагона. Лабораторне дослідження: Будова кореневища, цибулини, бульби
картоплі
Типи пагонів за напрямком росту та
розміщенням в просторі.
|
Назва типу пагона |
Характеристика |
|
Приклади рослин |
|
Прямостоячі |
Ростуть вертикально вверх (добре розвинута механічна тканина) |
|
Ялина, медунка |
|
Висхідні |
Тягнуться вгору |
|
|
|
Горизонтальні |
Ростуть у горизонтальній площині |
|
Бічні пагони ялини |
|
Виткі (в'юнкі) |
Закручуються довкола опори |
|
Квасоля, хміль, березка польова |
|
Чіпкі |
Чіпляються за опору |
|
Плющ (додатковими коренями), горох, виноград, переступень білий, горошок мишачий (вусиками) |
|
Сланкі |
Лежать на ґрунті |
|
|
|
Повзучі |
Лежать на ґрунті та вкорінюються додатковими коренями |
|
Суниця, полуниця, гусячі лапки, молодило повзуче, конюшина |
Функції пагона:
|
Основні функції |
• ріст та галуження надземної частини рослини; • транспорт речовин; • з’єднує в одне ціле рослину; • орган вегетативного розмноження. |
|
Додаткові функції |
• додаткове запасання поживних речовин; • захист від поїдання тваринами; • додаткова опора; • додаткове поширення на території. |
|
Підземні стеблові бульби |
Нагадують бульбокорені. Проте утворюються внаслідок розростання стебла;
листки при цьому не розвиваються (брівки, луски), але в їхніх пазухах
утворюються пазушні бруньки (вічка). |
|
Цибулина |
Стебло укорочене, недорозвинуте, плоске і називається денцем, від нього
відходять униз корені і вверх листки, змінені на соковиті луски для запасання
поживних речовин. |
|
Вуса |
Вуса вкорінюються у вузлах і дають початок новим рослинам. |
Значення видозмін пагона.
• Людина вживає у їжу бульби картоплі, топінамбура, кольрабі, цибулини
часнику, цибулі городньої.
• Патоку та крохмаль добувають із бульб картоплі.
• Цибуля та часник виробляють багато фітонцидів, тому їх застосовують для
профілактики застудних захворювань, отримують вітаміни. Фітонциди – речовини,
що виробляють рослини, які здатні захищати їх від хвороботворних
мікроорганізмів.
• З кореневищ валеріани та конвалії виготовляють заспокійливі лікарські
засоби.
Типи пагонів за напрямком росту та
розміщенням в просторі.
|
Назва типу пагона |
Характеристика |
|
Приклади рослин |
|
Прямостоячі |
Ростуть вертикально вверх (добре розвинута механічна тканина) |
|
Ялина, медунка |
|
Висхідні |
Тягнуться вгору |
|
|
|
Горизонтальні |
Ростуть у горизонтальній площині |
|
Бічні пагони ялини |
|
Виткі (в'юнкі) |
Закручуються довкола опори |
|
Квасоля, хміль, березка польова |
|
Чіпкі |
Чіпляються за опору |
|
Плющ (додатковими коренями), горох, виноград, переступень білий, горошок мишачий (вусиками) |
|
Сланкі |
Лежать на ґрунті |
|
|
|
Повзучі |
Лежать на ґрунті та вкорінюються додатковими коренями |
|
Суниця, полуниця, гусячі лапки, молодило повзуче, конюшина |
Функції пагона:
|
Основні функції |
• ріст та галуження надземної частини рослини; • транспорт речовин; • з’єднує в одне ціле рослину; • орган вегетативного розмноження. |
|
Додаткові функції |
• додаткове запасання поживних речовин; • захист від поїдання тваринами; • додаткова опора; • додаткове поширення на території. |
ВИДОЗМІНИ ПАГОНА – пристосування
до умов існування.
Типовий пагін – це надземний орган, тому підземні пагони завжди
видозмінені. Стебло, листки і бруньки видозміненого пагона розміщені так, як і
на звичайному.
|
Назва видозміни |
Характеристика |
Приклади рослин |
Зображення |
|
Колючки |
Видозмінені листки або цілі пагони |
Дика груша, слива, терен, глід, гледичія, обліпиха, аґрус, троянда,
листкова видозміна у барбарису, білої акації, кактуса. |
|
|
Вусики |
Видозмінені цілі пагони або листки обкручуються навколо опори |
Виноград, диня, огірок, гарбуз, листкова видозміна у гороху |
|
|
Вуса |
Повзучі стебла з видовженим міжвузлям – вусами. |
Суниця, полуниця, гусячі лапки, перстач |
|
|
Надземна стеблова бульба |
Потовщені, здуті, м'ясисті стебла. |
Капуста-кольрабі |
|
|
Кореневище |
Підземний пагін росте верхівковою брунькою. Можуть відходити
додаткові корені. Широке стебло, листки зазвичай перетворені на захисні
луски. |
Пирій, конвалія, валеріана, анемона дібровна, фізаліс, півники |
|
|
Цибулина |
Підземний пагін з укороченим стеблом (денцем), листки видозмінені на
соковиті луски. |
Цибуля, часник, городня, лілії, тюльпани, нарциси |
|
|
Підземні стеблові бульби |
Обмежений верхівковий ріст. Потовщене підземне стебло з дрібними
лускоподібними або недорозвинутими листками, в пазухах має бруньки
(вічка). |
Картопля, земляна бульба (топінамбур), цикламен |
|
|
Бульбоцибулина |
Вкорочений підземний пагін з обмеженим наростанням. М’ясисте стебло та
листки видозмінені на сухі луски. |
Гладіолус |
|
|
Пастки-листки |
У комахоїдних тварин при нестачі азоту в мінеральному живленні |
Росичка, венерина мухоловка, непентеса, пухирник |
|
Ознаки видозміненого пагона:
а) вісь підземного пагона завжди поділена на вузли і міжвузля;
б) він має лускоподібні листки, а якщо вони швидко відмирають, то залишають
після себе листкові рубці;
в) стебло підземного пагона несе пазушні бруньки;
г) верхівкова твірна тканина — це верхівкова брунька, яка ніколи не
прикрита чохликом.
|
Кореневище |
Зовні дуже схоже на корінь. Проте у нього відсутній кореневий чохлик і
кореневі волоски. Наявні вузли, міжвузля, пазушні бруньки, видозмінені
листки – луски. З бруньок розвиваються підземні і надземні пагони. Кореневища із сильно видовженими міжвузлями сприяють швидкому поширенню рослини
на нових ділянках ґрунту, з короткими міжвузлями виконують виключно
запасаючу функцію. |
|
Підземні стеблові бульби |
Нагадують бульбокорені. Проте утворюються внаслідок розростання стебла;
листки при цьому не розвиваються (брівки, луски), але в їхніх пазухах
утворюються пазушні бруньки (вічка). |
|
Цибулина |
Стебло укорочене, недорозвинуте, плоске і називається денцем, від нього
відходять униз корені і вверх листки, змінені на соковиті луски для запасання
поживних речовин. |
|
Вуса |
Вуса вкорінюються у вузлах і дають початок новим рослинам. |
Значення видозмін пагона.
• Людина вживає у їжу бульби картоплі, топінамбура, кольрабі, цибулини
часнику, цибулі городньої.
• Патоку та крохмаль добувають із бульб картоплі.
• Цибуля та часник виробляють багато фітонцидів, тому їх застосовують для
профілактики застудних захворювань, отримують вітаміни. Фітонциди – речовини,
що виробляють рослини, які здатні захищати їх від хвороботворних
мікроорганізмів.
• З кореневищ валеріани та конвалії виготовляють заспокійливі лікарські
засоби.
Внутрішня будова стебла деревної рослини[ред.
речному розрізі стебла деревної рослини
можна побачити: кору, камбій, деревину, серцевину.
Кора
Кора — зовнішній шар
стебла, до складу якого входить: епідерміс, корок, луб.
Епідерміс — недовговічний,
складається з клітин, які швидко відмирають, та замінюється корком. Корок — мертві
клітини.
Шкірочка і корок захищають стебло від
несприятливих умов, не пропускають вони і повітря. У корковому шарі є
спеціальні отвори, крізь які проходить повітря, необхідне для дихання
рослин — сочевички — у вигляді маленьких горошків на поверхні стебла.
Сочевички утворені великими клітинами основної тканини з великими
міжклітинниками.
Внутрішня частина кори — луб. Луб — сукупність різних типів тканин: провідної
(ситоподібної трубки), механічної (луб'яні волокна) та основної.
Ситоподібні трубки — живі провідні клітини флоеми, з'єднані за
допомогою поперечних перетинок з великою кількістю пор і нагадують сито,
поздовжні стінки потовщені, але не дерев'яніють, цитоплазма зберігається, але
ядро руйнується. Луб'яні волокна надають стеблу міцності.
Камбій
Камбій — розташована
під корою твірна тканина. На поперечному зрізі він має вигляд вузького кільця.
Клітини камбію поділяються, утворюючи назовні клітини кори, а всередину —
клітини деревини, таким чином стебло росте в товщину, клітини камбію постійно
діють у період вегетації рослин і можуть функціонувати протягом кількох років.
Особливо інтенсивно розмножуються клітини камбію весною. Клітин деревини
утворюється значно більше, ніж клітин кори, тому деревина займає значну частину
на поперечному розрізі стебла.
Деревина
Деревина складається з
провідної тканини (судин), основної та механічної (деревні волокна) клітини
серцевинних променів.
У основній тканині (паренхімі) на зиму
нагромаджуються поживні запаси речовини. Механічна тканина служить опорою для
рослини. Судини – провідна тканина (ксилема) – довгі трубки,
утворені з багатьох клітин, розміщених одна над одною, поперечні стінки яких
руйнуються. Поздовжні стінки потовщені, цитоплазма відмирає.
Серцевина
Серцевина — центральна
частина стебла. Вона складається з великих тонкостінних, пухко розташованих
клітин, який починається від серцевини і проходить у вигляді променя через
деревину до кори, називають серцевинним променем.
Опрацювати: п.26,27. Скласти
конспект. Виконати завдання підручника ст.122 і завдання в зошиті(друкований).
Продовжити вести спостереження за ростом пагонів(домашній дослід)
20.01.2021-21.01.2021
Тема:
Зовнішня та внутрішня
будова листка
ЛИСТОК – бічний орган пагона, має
обмежений ріст, на пагоні розташовується таким чином, щоб якнайкраще вловлювати
світло.
ЗОВНІШНЯ БУДОВА ЛИСТКА.
Будова листка зумовлюється його функціями.
|
Назва частини |
Характеристика |
Функції |
|
Основа листка |
Вигляд невеличкого горбочка у місці кріплення листка (яблуня), або
розгорнута основа-піхва в сидячих листків (злаки, кріп). |
З’єднує інші частини зі стеблом. Піхва захищає пазуху листка із пазушною брунькою. |
|
Прилистки |
Пара листоподібних придатків (листочки, брунькові луски, колючки тощо) на
основі листка деяких рослин. |
Захисна функція. |
|
Черешок |
Звужена, інколи циліндрична, пружна частина. Черешкові листки мають черешки (яблуня, малина, суниця), у сидячих
листках черешки не розвиваються (льон, гвоздика, медунка). |
Орієнтує розташування пластинки щодо світла |
|
Пластинка |
Зазвичай плоска форма, наявні продихи. |
Плоска форма забезпечує плещу для освітлення. Через продихи здійснюється газообмін та випаровування. Волоски й восковий наліт захищають від надмірного випаровування та
несприятливих умов довкілля. |
Схема будови листка.
ВНУТРІШНЯ БУДОВА ЛИСТКА.
Листок зверху та знизу вкритий покривною тканиною - шкіркою, або епідермою
(від грец. епі - зверху і дерма - шкіра) – захисною шкіркою з продихами, які
здатні регулювати інтенсивність газообміну та випаровування води.
Під шкіркою розміщена основна фотосинтезуюча тканина, що включає стовпчасту
та губчасту тканини.
Крізь неї проходять провідні пучки – жилки, що надають листку міцності,
забезпечують надходження до листка води та неорганічних сполук і відтікання з
нього новоутворених органічних речовин - вуглеводів.
Листок складається з покривної тканини (шкірки), основної
тканини та провідних пучків (жилок).
|
Назва складової частини |
Характеристика |
Функції |
|
Шкірка |
Одношарова
покривна тканина вкриває ззовні листок, більшість клітини безбарвні та
прозорі без хлоропластів, щільно прилягають, їхні клітинні оболонки зі
сторони середовища потовщені (крім пар зелених клітин, що утворюють
продихи). Безбарвні клітини можуть утворювати вирости. Стінки
клітин шкірки зі сторони продихів тонші, кутикула вужча, а зі сторони без
продихів стінки та кутикула потовщені. |
Захищає
від висихання, механічних ушкоджень (забезпечує взаємодію з довкіллям). Безбарвні
клітини пропускають світло. |
|
Кутикула |
Тоненька
прозора плівка воскоподібних речовин вкриває ззовні тонкий шар шкірки. |
Захищає
від висихання, механічних ушкоджень. |
|
Продихи |
Утворюють
дві попарно замикаючі клітини шкірки з хлоропластами, вони бобоподібної форми
з потовщеними стінками. Щілиноподібний отвір між замикаючими клітинами
утворює продихову щілину. |
В
хлоропластах на світлі здійснюється фотосинтез. Продихова
щілина регулює інтенсивність газообміну та випаровування. |
|
Стовпчаста
тканина |
Під
шкіркою ближче до верхньої поверхні листка розміщені видовжені клітини, які
нагадують стовпчики. Вони щільно прилягають одна до одної, утворюють шар або
2-3 шари, майже без міжклітинників, містять більше хлоропластів. У
світлолюбних рослин більший шар стовпчастої тканини, ніж у тіньолюбних. |
Відбувається
найінтенсивніше фотосинтез |
|
Губчаста
тканина |
Нижче
стовпчастої тканини розташовані овальні клітини, між якими є великі
міжклітинники, кількість хлоропластів менша. Міжклітинники
заповнені повітрям і водяною парою та сполучені з продихами. |
Фотосинтез
здійснюється не так активно. Запасаються
різні речовини (крохмаль). Міжклітинники
сполучені з продихами і забезпечують газообмін у листку та випаровування. |
|
Жилки |
Потовщення листкової пластинки, у якому проходить один або декілька
провідних пучків, основу яких складають провідні тканини – деревина зі
судинами (розміщена з верхньої сторони листка) та луб із ситоподібними
трубками (розміщений з нижньої сторони листка). Розміщені в основній тканині. Провідні пучки підсилені тяжами механічної тканини, більш розвинута зі
сторони лубу. |
Судини забезпечують постачання клітин листка водою та неорганічними
речовинами. По ситоподібних трубках з листка до всіх інших органів відтікають органічні
речовини - крохмаль, утворений під час фотосинтезу. Волокна механічної тканини з потовщеними оболонками слугують скелетом
листка, додають міцності та гнучкості. |
ПРОДИХ — це пара витягнутих бобоподібних
клітин, між якими є отвір — продихова щілина, яка з одного боку відкривається у
зовнішнє середовище, а з іншого — у великий міжклітинний простір основної
тканини листка.
Клітини продихів зелені, бо мають хлоропласти.
Залежно від вологості та освітлення
клітини продихів змінюють свою форму, регулюючи випаровування води та
газообмін:
• При достатньому освітленні та вологості вміст води та кисню в
міжклітинниках збільшується, вуглекислого газу зменшується, тому розходяться
замикаючі клітини і продихова щілина розширюється, тоді через неї з міжклітинників
назовні випаровується вода (листок при цьому охолоджується) та виділяється
кисень (утворюється в процесі фотосинтезу), у міжклітинники з
повітрям надходить вуглекислий газ.
• у темряві та за нестачі вологи замикаючі клітини випрямляються, продихова
щілина звужується і закривається, тому виділення кисню припиняється (не
відбувається фотосинтез), випаровування води та надходження вуглекислого газу в
листок зменшується. Дихання продовжується, тому в міжклітинниках збільшується
вуглекислий газ і зменшується кисень. Через не повністю закриті продихові
щілини вуглекислий газ потрапляє назовні, а надходить повітря, збагачене
киснем.
У приміщенні з рослинами вдень у повітрі
збільшується кількість кисню, а вночі – вуглекислого газу.
Розміщення продихів на різних рослинах.
У більшості рослин продихи містяться на нижньому боці листка і сонячні
промені на них не потрапляють, що сприяє збереженню води в рослині. Плаваючі
листки водних рослин (латаття) мають продихи лише на верхній частині листкової
пластинки. Рослини пустелі з потовщеними листками мають продихи на обох боках,
використовують світло пряме зверху та інтенсивне відбите від землі знизу.
ЖИЛКА – це потовщення листкової
пластинки, у якому проходить один або декілька провідних пучків.
Функція жилок: транспортування
речовин, опорний каркас листкової пластинки.
Жилкування – спосіб
розташування жилок на листковій пластинці.
Листкорозміщення –
певний порядок розташування листків на стеблі пагона.
Листкова мозаїка – розміщення
листків на рослині для найменшого затінення їх.
Функції листків.
|
Основні |
• забезпечується фотосинтез; • забезпечує газообмін, випаровування та їх швидкість; • транспортуються речовини; • орган вегетативного розмноження. |
|
Додаткові |
• запасається вода та поживні речовини; • захист від поїдання; • додаткова опора; • захист інших частин пагона (луски); • додаткове забезпечення мінеральними речовинами (азотом) |
Опрацювати п.29.
виконати завдання на ст.132
21.01.2021
Тема:
Розмноження рослин,
його види
Розмноження — одна з обов'язкових
властивостей будь-якого живого організму. Розмноження полягає у збільшенні
кількості особин.
У рослин розрізняють безстатеве і статеве розмноження.
Безстатеве розмноження
У процесі безстатевого розмноження бере участь один батьківський організм,
який виробляє два або більше нащадків. Нащадки ідентичні між собою і з
батьківським організмом.
Безстатеве розмноження поділяють на власне безстатеве (спороутворення) і
вегетативне.
1. Власне безстатеве розмноження (спороутворення)
Спорами розмножуються одноклітинні і багатоклітинні водорості,
мохи, папороті, хвощі й плавуни.
Спора — спеціалізована клітина. Вона відокремлюється від материнської
рослини і, потрапив до сприятливих умов, проростає та утворює нову
рослину. Одна рослина може утворювати тисячі і мільйони спор, з яких лише деякі
проростуть і дадуть нові покоління рослин.
Статеве розмноження
У процесі статевого розмноження новий організм утворюється в результаті
злиття статевих клітин (гамет).
Розрізняють чоловічі гамети (сперматозоїди — рухливі, спермії — нерухомі)
і жіночі гамети (яйцеклітини).
Процес злиття чоловічої та жіночої гамет отримав назву запліднення.
Після злиття гамет утворюється зигота (від грецького слова «зиготос» —
з'єднаний разом).
Із зиготи розвивається зародок майбутньої
рослини, який має ознаки обох батьків.
Квітка — репродуктивний орган квіткової рослини. У квітках формуються
статеві клітини. Після запилення і запліднення із квітки утворюються плоди з
насінням.
При статевому розмноженні новий організм утворюється в результаті злиття
статевих клітин (чоловічої і жіночої гамет), кожна з яких має свої спадкові
ознаки, їх передають хромосоми, що знаходяться в ядрах клітин. У
результаті перекомбінації ознак у рослини можуть з'явитися нові властивості,
які допоможуть йому краще пристосуватися до навколишнього середовища.
ВЕГЕТАТИВНЕ
РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН – це розмноження вегетативними органами, їх видозмінами або їх
частинами.
Вегетативні
органи усіх вищих рослин: корінь і пагін.
Біологічне
значення вегетативного розмноження:
• сприяє швидкому зростанню чисельності виду та його розселенню (з
материнського організму утворюються нові, зазвичай численні, дочірні особини,
що важливо для видів з коротким періодом життя);
• дає змогу рослинам розмножуватися, коли статеве розмноження неможливе (певні
особини зростають відокремлено від інших рослин свого виду).
Природне
вегетативне розмноження відбувається без участі людини.
СПОСОБИ
ПРИРОДНОГО ВЕГЕТАТИВНОГО РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН:
• кореневими бульбами (жоржина, пшінка);
• кореневими паростками з додатковими бруньками (малина, вишня,
осика, слива, малина, обліпиха);
•
відводками (калина, ліщина, бирючина);
• кореневищами розмножуються багаторічні трави (осот, півники, пирій,
м'ята, конвалія);
• підземними бульбами (картопля, топінамбур);
• цибулинами (часник, лілія, тюльпан, гіацинт, нарцис, проліски) або
бульбоцибулинами (гладіолус);
•
вусами (суниці, перстач, розхідник);
• листками (сенполія, бегонія);
•
вивідковими бруньками - спеціалізованими бруньками, з яких розвиваються
маленькі рослини з повітряними коренями, які легко опадають, укорінюються в
ґрунті і дають початок новим рослинам (каланхое);
• вивідковими бруньками - повітряними бульбочками, що нагадують
маленькі цибулинки, які утворюються або в пазухах листка (зубниця
бульбоносна) або в суцвіттях замість квіток (у культурних сортів часнику);
• паростками стеблового походження з бруньками (верба, тополя,
вільха).
Штучне
вегетативне розмноження здійснює людина заради задоволення власних потреб: вона
відокремлює частину тіла рослини і створює умови для утворення нового
організму.
СПОСОБИ
ШТУЧНОГО ВЕГЕТАТИВНОГО РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН (в рослинництві, садівництві,
квітникарстві, парковому та лісовому господарствах) для вирощування різних
видів культурних і кімнатних рослин:
• стебловими бульбами (картопля, топінамбур);
• вусами (суниця, полуниця);
• цибулинами (цибуля городня, часник, тюльпан, нарциси, проліски);
• кореневими паростками (у садівництві розмножують вишню, сливу, малину);
• поділом чагарників на частини з власними коренями і пагонами та
висаджування на нові місця (у декоративному рослинництві розмножують півники,
флокси, примули, стокротки);
• відводками – нижні пагони пригинають до землі й присипають ґрунтом, коли
на них утворюються додаткові корені, ці пагони відокремлюють від материнської
рослини (смородина, аґрус);
• біотехнологічним методом культури тканин, коли на штучних стерильних
середовищах культивують найменші бруньки, отримують і розмножують рослини
навіть з окремих клітин, що дозволяє отримувати масовий посадковий матеріал,
який не містить небезпечних для рослини вірусів;
• живцювання за допомогою стеблових живців (традесканція, гібіскус,
філодендрон, пеларгонія, виноград, дифенбахія, смородина, верба, аґрус);
• живцювання за допомогою кореневих живців (хрін);
• листковий живець кладуть на вологий ґрунт, через деякий час на листку
утворяться додаткові корені, а згодом з такого листка розвинеться нова рослина
(сенполія, бегонія, глоксинія);
• щеплення.
ЖИВЦЮВАННЯ.
Живці - це частина
вегетативного органа (кореня чи пагона), яку людина відокремлює для
вегетативного розмноження.
Стеблові
живці – це безлиста частина пагона з вузлами, міжвузлями та
бруньками.
Листкові
живці - це цілі листки або їхні фрагменти.
Кореневі
живці – частини бічних коренів завдовжки до 20 см з додатковими
бруньками.
Живцювання. Живці поміщають у
воду, вологий пісок, торф, штучне волокно або їх суміші при оптимальних для
виду рослини температурі й освітленні. У місці зрізу живця починається
інтенсивний поділ клітин, у результаті цього виникає своєрідний наплив — калус,
у якому легко розвиваються додаткові корені.
У стеблових живців з утворенням коренів вегетативне розмноження фактично
завершується, адже рослина має тоді усі вегетативні органи.
|
Відрізають пагін з бруньками – стебловий живець. У теплому та світлому місці занурюють в посудину з відстояною водою на
глибину 1,0-1,5 см. Кожні три-чотири доби змінюють воду в посудині, доливаючи час від часу
воду для підтримки початкового рівня. Коли через деякий час з'являться корінці та досягнуть 3-5 мм завдовжки,
обережно пересаджують отримані живці з посудини у горщики з супіщаним
ґрунтом. Висаджені живці накривають скляними банками й витримують на розсіяному
світлі доти, доки вони не почнуть рости, потім знімають скляні банки. Згодом на стеблі з пазушних бруньок виростуть молоді пагони. |
У
калусі листкового живця спочатку повинні виникнути додаткові бруньки, з них —
пагони, на яких утворяться додаткові корені.
У калусі кореневого живця повинні утворитися додаткові пагони із
додатковими коренями.
ЩЕПЛЕННЯ застосовують у
садівництві для збереження властивостей сорту.
Підщепа – рослина, до
якої прищеплюють частину іншої рослини.
Прищепа – рослина, яку
прищеплюють за допомогою окремої бруньки або живцями.
Щеплення – це приживлення
частини вегетативного органа однієї рослини до іншої цілісної рослини при
штучному вегетативному розмноженні.
Прищепу щільно притискають до підщепи зрізами та закривають місце зрізу
захищаючи від зміщення, висихання і забруднення під час зростання.
Існує понад 100 способів щеплення, залежно від техніки зрізання
живця-прищепи і підщепи та їхнього з'єднання.
Опрацювати п.31,
скласти конспект,
виконати
завдання на ст.142
Немає коментарів:
Дописати коментар