Біологія 6-б клас

05.05.2021

Тема: Макроскопічні гриби.

Макроскопічні гриби: особливості живлення та роль у природі

Макроскопічні гриби можуть бути сапротрофами, сикбіотрофа-ми або паразитами. Вони можуть використовувати рівні джерела органічних речовин, але найчастіше поживні речовини їм постачають рослини, особливо — деревні. Тому в лісах макроскопічних грибів зазвичай набагато більше, ніж в степах, на луках або в пустелях. Різні групи грибів пов'язані між собою (мол, 211). Вони підвищують родючість бідних лісових ґрунтів і сприяють появі нових поколінь рослин*
Мікоризні гриби. Макроскопічні гриби-снмбіотрофи ростуть переважно на ґрунті. Саме до них належить більшість їстівних та отруйних шапинкових грибів* Поживні речовини такі гриби отримують не безпосередньо з ґрунту, а від кореневих систем рослин, з якими їх міцелій вступає у взаємовигідний симбіоз. Цей симбіоз називається мікориза (від грецького «мікос» — гриб, та «риаос» — корінь). При утворенні мікоризи гіфи гриба щільно оплітають корені рослини (мал. 212). Гіфами міцелію гриб поглинав а великої площі воду та мінеральні речовини, яві спрямовуваться до коренів рослини і виділяються в зоні контакту гриба з корененими волосками. У такий спосіб гриб підживлює рослину. Натомість рослина виділяє в зоні кореневих волосків розчинені у воді цукри та деякі інші органічні речовини, які вона утворила в результаті фотосинтезу. Ці органічні речовини поглинають гіфи гриба. Таким чином, співжиття гриба та рослини є взаємно корисним.
Певні види грибів утворюють мікоризу з певними видами рослин. Ця особливість знайшла своє відображення у пятая* деяких їстівних грибів (наприклад, підберевовик утворює мікоризу з березами, підосичник — з осикою, піддубник — із дубом). Ліси, де багато мікоризних грибів, швидше ростуть, ніж ті, де таких грибів мало. Паразитичні гриби. У старих або дуже загущених лісах на деревах оселяється багато грибів, яких зазвичай називають трутойиг ками (мол. 213). У плодових тіл трутовиків, яв правило, немає чіткого поділу на ніжку та шапинку, і вони не загнивають. Міцелій трутовиків поширюється в стовбурі по провідній системі рослини, розкладає деревину, і спричиняє її суху гниль (мал. 214). Як наслідок, уражені дерева гинуть. Проте гриб деякий час продовжує рости, живлячись мертвою органічною речовиною колишнього дерева-хазяїна, тобто перетворюється на сапротрофа.
Трутовики є прикладом макроскопічних паразитичних грибів, які викликають хвороби рослин.
Сапротрофні гриби. Відмерла деревина стає джерелом поживних речовин не лише для трутовиків, але й для багатьох інших грибів, які називають дерсворуйнуючими грибами (мол. 215).
Врешті-решт стовбури та гілки повністю трухлявіють, розсипаються, потрапляють на ґрунт і поступово заснпаються опалим листям та іншими рештками. Сильно розкладені органічні рештки стають джерелом їжі для грибів — ґрунтових саяратрофів. Серед макроскопічних ґрунтових сапротрофів переважають шапинкові грнбн, дощовикові та веселкові гриби (мал. 216). Ґрунтові сапрогрофи, розкладаючи залишки органічної речовини, беруть участь у процесах утворення ґрунтів та підвищення їх родючості. Тим самим ці гриби сприяють появи нових поколінь рослин, а разом з ними — і нових поколінь мікориз. 

https://www.youtube.com/watch?v=S6QCZSPGCFY

Опрацювати п.49

27.04.2021-28.04.2021

Тема: Поняття про гриби, їх будову, живлення

Царство грибів — одна з найбільших і процвітаючих груп організмів. На теперішній час відомо близько 100 тис. видів грибів. Наука, що вивчає гриби, називається мікологією (від грец. мікес — «гриб», логос — учення).

 

Гриби мешкають всюди, де є органічні речовини: у ґрунті, у воді, в помешканнях, на харчових продуктах, на тілі людини і тварин. Серед грибів є одноклітинні і багатоклітинні організми. Ці організми відносяться до еукаріотів, тому що їхні клітини мають ядро.

 

Гриби займають особливе положення в системі органічного світу. Вони не є ні рослинами, ні тваринами, проте мають деякі риси подібності з представниками обох царств.

 

Схожість із рослинами

Вони, так само як і рослини, нерухомі, постійно зростають верхівковою частиною, мають міцні клітинні стінки, здатні синтезувати вітаміни і гормони, дихають киснем, часто здійснюють вегетативне розмноження.

 

Схожість із тваринами
Поряд з цим гриби володіють багатьма ознаками тваринного організму. Вони, так само як і тварини, є гетеротрофами, так як не мають хлорофілу, тому живляться готовими органічними речовинами. В їх клітинних стінках міститься речовина хітин, з якого складається оболонка покривів деяких тварин (комах, раків та ін).

 

Відмітні ознаки грибів полягають у тому, що вегетативне тіло гриба, називається грибницею, або міцелієм (від грец. мікес — «гриб»), утворене тонкими розгалуженим нитками. Їх називають гіфами (від грец. гіфа — «тканина», «павутина»). Міцелій утворює велику розгалужену поверхню, що забезпечує всмоктування води і поживних речовин.

Умовно гриби поділяють на нижчі і вищі.

 

Унижчих грибів гіфи не мають поперечних перегородок, і міцелій являє собою одну сильно розгалужену клітину.

 

У вищих грибів гіфи поділені на клітини (нитки грибниці багатоклітинні), при чому клітини можуть містити одне або декілька ядер. Вищі гриби можуть формувати плодові тіла. Те, що ми в побуті називаємо «грибами», і є плодові тіла. Типове плодове тіло такого гриба складається з капелюшка та ніжки.

 

 

З гіф утворені сама грибниця і плодове тіло, в якому утворюються спори.

https://www.youtube.com/watch?v=YnyVX2mrOFc

https://www.youtube.com/watch?v=KYXPfgfkyIs

Опрацювати п.47,48

 20.04.2021-21.04.2021

Тема: Екологічні групи і життєві форми рослин. Рослинні угруповання.

Екологічні групи і життєві форми рослин. Стор.196 – 203 .

 Екологічна група — сукупність видів, що характеризується подібними потребами у величині будь-якого екологічного чинника і виникли в результаті його дії в процесі еволюції подібними анатомо-морфологічними та іншими ознаками, що закріпилися в генотипі.

   Екологічні групи виділяються по відношенню організмів до одного фактору середовища (волога, температура, світло, хімічні властивості середовища проживання тощо), однак межі між ними умовні, і має місце плавний перехід від однієї екогрупи до іншої, що обумовлено екологічної індивідуальністю кожного виду.

   Різні види рослин зростають не самі по собі, а у певних рослинних угрупованнях: вони пристосувалися до спільного зростання в одному місці, взаємодіють між собою задля найбільш ефективного використання вологи, світла та інших ресурсів середовища, при цьому одні види рослин створюють умови для існування інших (одні рослини можна знайти в лісі, інші - на болоті чи луці тощо).

   Рослинні угруповання – це групи взаємопов'язаних між собою рослин різних видів, які тривалий час зростають у певній місцевості з однорідними умовами життя, тобто характеризується сукупністю рослинних угруповань, а не видовим складом рослин.

   Значення рослинних угруповань: різні види рослин можуть існувати разом та ефективно використовувати вологу, світло та інші ресурси середовища, наявні у певному місці зростання.

     Приклади рослинних угруповань: ліси, стопи, луки, болота, пустелі тощо.

Сезонні зміни в рослинних угрупованнях:

• восени відмирають трав'янисті рослини або лише їхні надземні частини;

• листопадні деревні рослини скидають листки;

• навесні рослини розвиваються з насіння або підземних частин, розпускаються листки, квітки та ін.

    Види, які входять до складу угруповань, мають різну чисельність і густоту зростання. 

Домінуючий вид угруповання – найчисленніший вид, який визначає характер самого рослинного угруповання (ковила в ковиловому степу, дуб в дубові, сосна в соняку, дуб та граб у дубово-грабовому лісі). 

Кожне рослинне угруповання характеризується ярусністю.

Ярусність – певне просторове розташуванням різних видів.

Розрізняють ярусність: надземну та підземну.

          https://www.youtube.com/watch?v=d-hrMGU3TEk

                          https://www.youtube.com/watch?v=DA07d7azxPo

        Опрацювати п.45-46

30.03.2021-31.03.2021

Тема: Голонасінні. Лабораторне дослідження «Будова пагонів і шишок хвойних рослин».

https://www.youtube.com/watch?v=g8ShikoBzHA

Опрацювати п. 42

12.01.2021

Тема: Внутрішня будова листка

  Внутрішня будова листка тісно пов’язана з його функціями. “Зазирнімо” всередину зеленого листка. Листкова пластинка складається із клітин шкірки (епідермісу), м’якоті листка  та жилок.

Шкірка (епідерміс) утворена із одного шару щільно розташованих клітин і вкриває листок з обох сторін. Ці безбарвні та прозорі клітини , які дають можливість  променям сонця легко проникати всередину. Основна функція шкірки – захисна .Зовні  шкірка листка вкрита тонкою плівкою – кутикулою  (від латин. “ кутикула”  -  шкірка). Кутикула,  або восковий наліт  на листках  сприяє зменшенню транспірації. Іноді зовні стінки клітин інкрустовані кремнеземом (пшениця, осока),що надає їм міцність. Газообмін з навколишнім середовищем  та транспірації (випаровування) води рослиною забезпечують продихи, які звичайно розташовані на нижньому боці листкової пластинки (мал.1).

      Продихи – щілини, що утворені двома замикаючими ,  або продиховими  клітинами. Продихові клітини дрібні,  зелені, парні  і мають підковоподібну форму. Оболонки цих клітин потовщені нерівномірно:  внутрішня,  звернена до щілини,  товща , ніж протилежна

Зміни тургору (напруження) продихових клітин змінюють їхню форму, завдяки чому продихова щілина буває відкритою, звуженою або повністю закритою від умов навколишнього середовища. Так, вдень продихи відкриті, а вночі і в жарку суху погоду – закриті. Завдяки випаровуванню навколо рослини створюється особливий мікроклімат, необхідний для її нормальної життєдіяльності рослин.  Транспірація захищає листки від перегрівання. До того ж випаровування сприяє надходженню нової кількості води  в корінь і підняттю її по стеблу до листків, підтримуючи тим самим постійний рух  води по рослині.

Продихи розташовуються звичайно на нижньому боці листка (щоб  не засмічуватися та щоб не випаровувалася на сонці зайва волога) але бувають і на верхньому, іноді  вони розподілені більш-менш рівномірно по обидва боки (кукурудза), у водних рослин – лише на верхній поверхні листка. Кількість продихів на одиницю площі листка залежить від виду рослин , умов зростання. В середньому їх 100 – 300 на 1 мм²   поверхні , але може бути значно більше.

Рослини посушливих місць, а також в суху погоду випаровують більше води ніж в умовах підвищеної вологості. Випаровування води, крім продихів

регулюється захисними утворами на шкірці листка. Ці утвори:  кутикула,  опушення різними волосками тощо. У кактусів листки перетворені на колюч, а його функції виконує стебло.

Біологічним пристосуванням рослин до захисту від випаровування є листопад – масове опадання листків на холодний  або жаркий період року. В помірних зонах дерева скидають листки на зиму , коли корені  не можуть подавати воду із мерзлої землі,  а мороз висушує рослину. У тропіках листопад спостерігається в сухий період року.

При утрудненому випаровуванні у рослин спостерігається  гутація – виділення через водяні продихи крапель води. Це явище в природі спостерігається ранком,  коли повітря насичене водяною парою  або перед дощем.

Між верхньою і нижньою шкірочками листкової пластинки  розташовується  м’якоть (основна тканина) листка ( мал.1). Під верхньою шкіркою знаходиться один або кілька шарів великих прямокутних  клітин , які розміщені ніби стовпчики (стовпчасті клітини). Великі й овальні та зелені,  вони містять хлоропласти , у яких відбувається фотосинтез. Зелені клітини розташовуються біля поверхні  листа,  щоб отримувати більше світла. Клітини  нижніх шарів м’якоті листка нещільно прилягають одна до одної мають неправильну форму і містять менше хлоропластів (губчасті клітини). Проміжки між цими клітинами називаються міжклітинниками. Вони заповнені повітрям і водяною парою. Міжклітинники сполучені з продихами. Ці шари клітин виконують функції транспірації та газообміну.

М’якоть листка пронизана густою сіткою жилок (мал.1). .Жилки утворені з судин і ситовидних трубок,  які разом із механічною тканиною листка утворюють судинно-волокнистий пучок. Будова судинно-волокнистих пучків основних жилок листка типова , оскільки це є продовженням  їх із стебла,  але в міру галуження пучків спостерігається зменшення судин та ситоподібних трубок. Судинно-волокнисті пучки здійснюють постачання листка водою і розчиненими в ній  мінеральними речовинами , а  також виведення із листка органічних речовин,  які утворилися в процесі фотосинтезу. Крім того,  жилки виконують механічну роль.

Опрацювати: п.29. Скласти конспект. Виконати завдання підручника ст.132 . Продовжити вести спостереження за ростом пагонів(домашній дослід)

 

               

13.01.2021

Тема: Різноманітність та видозміни пагона. Лабораторне дослідження: Будова кореневища, цибулини, бульби картоплі

ВИДОЗМІНИ ПАГОНА – пристосування до умов існування.

Типовий пагін – це надземний орган, тому підземні пагони завжди видозмінені. Стебло, листки і бруньки видозміненого пагона розміщені так, як і на звичайному.

Назва видозміни	Характеристика	Приклади рослин
Колючки	Видозмінені листки або цілі пагони	Дика груша, слива, терен, глід, гледичія, обліпиха, аґрус, троянда, листкова видозміна у  барбарису, білої акації, кактуса.
Вусики	Видозмінені цілі пагони або листки обкручуються навколо опори	Виноград, диня, огірок, гарбуз, листкова видозміна у гороху
Вуса	Повзучі стебла з видовженим міжвузлям – вусами.	Суниця, полуниця, гусячі лапки, перстач
Надземна стеблова бульба	Потовщені, здуті, м'ясисті стебла.	Капуста-кольрабі
Кореневище	Підземний  пагін росте верхівковою брунькою. Можуть відходити додаткові корені. Широке стебло, листки зазвичай перетворені на захисні луски.	Пирій, конвалія, валеріана, анемона дібровна, фізаліс, півники
Цибулина	Підземний пагін з укороченим стеблом (денцем), листки видозмінені на соковиті луски.	Цибуля, часник,  городня, лілії, тюльпани, нарциси
Підземні стеблові бульби	Обмежений верхівковий ріст. Потовщене підземне стебло з дрібними лускоподібними або  недорозвинутими листками, в пазухах має бруньки (вічка).	Картопля, земляна бульба (топінамбур), цикламен
Бульбоцибулина	Вкорочений підземний пагін з обмеженим наростанням. М’ясисте стебло та листки видозмінені на сухі луски.	Гладіолус
Пастки-листки	У комахоїдних тварин при нестачі азоту в мінеральному живленні	Росичка, венерина мухоловка, непентеса, пухирник

 

Ознаки видозміненого пагона:

а) вісь підземного пагона завжди поділена на вузли і міжвузля; 

б) він має лускоподібні листки, а якщо вони швидко відмирають, то залишають після себе листкові рубці; 

в) стебло підземного пагона несе пазушні бруньки; 

г) верхівкова твірна тканина — це верхівкова брунька, яка ніколи не прикрита чохликом.

Кореневище	Зовні дуже схоже на корінь. Проте у нього відсут­ній кореневий чохлик і кореневі волоски. Наявні вузли,  міжвузля, пазушні бруньки, видозмінені листки – луски. З бруньок розвиваються підземні і надземні пагони. Кореневища із сильно видовженими міжвузлями сприяють швидкому поширенню рослини на нових ділянках ґрунту, з короткими міжвузлями ви­конують виключно запасаючу функцію.
Підземні стеблові бульби	Нагадують бульбокорені. Проте утворюються внаслідок розростання стебла; лист­ки при цьому не розвиваються (брівки, луски), але в їхніх пазухах утворюються пазушні брунь­ки (вічка).
Цибулина	Стебло укорочене, недорозвинуте, плоске і називається денцем, від нього відходять униз корені і вверх листки, змінені на соковиті луски для запасання поживних речовин.
Вуса	Вуса вкорінюються у вузлах і дають початок новим рослинам.

 

Значення видозмін пагона.

• Людина вживає у їжу бульби картоплі, топінамбура, кольрабі, цибулини часнику, цибулі городньої.

• Патоку та крохмаль добувають із бульб картоплі.

• Цибуля та часник виробляють багато фітонцидів, тому їх застосовують для профілактики застудних захворювань, отримують вітаміни. Фітонциди – речовини, що виробляють рослини, які здатні захищати їх від хвороботворних мікроорганізмів. 

• З кореневищ валеріани та конвалії виготовляють заспокійливі лікарські засоби.

Внутрішня будова стебла деревної рослини[ред. 

речному розрізі стебла деревної рослини можна побачити: кору, камбій, деревину, серцевину.

Кора

Кора — зовнішній шар стебла, до складу якого входить: епідерміс, корок, луб.

Епідерміс — недовговічний, складається з клітин, які швидко відмирають, та замінюється корком. Корок — мертві клітини.

Шкірочка і корок захищають стебло від несприятливих умов, не пропускають вони і повітря. У корковому шарі є спеціальні отвори, крізь які проходить повітря, необхідне для дихання рослин — сочевички — у вигляді маленьких горошків на поверхні стебла. Сочевички утворені великими клітинами основної тканини з великими міжклітинниками.

Внутрішня частина кори — луб. Луб — сукупність різних типів тканин: провідної (ситоподібної трубки), механічної (луб'яні волокна) та основної. Ситоподібні трубки — живі провідні клітини флоеми, з'єднані за допомогою поперечних перетинок з великою кількістю пор і нагадують сито, поздовжні стінки потовщені, але не дерев'яніють, цитоплазма зберігається, але ядро руйнується. Луб'яні волокна надають стеблу міцності.

Камбій

Камбій — розташована під корою твірна тканина. На поперечному зрізі він має вигляд вузького кільця. Клітини камбію поділяються, утворюючи назовні клітини кори, а всередину — клітини деревини, таким чином стебло росте в товщину, клітини камбію постійно діють у період вегетації рослин і можуть функціонувати протягом кількох років. Особливо інтенсивно розмножуються клітини камбію весною. Клітин деревини утворюється значно більше, ніж клітин кори, тому деревина займає значну частину на поперечному розрізі стебла.

Деревина

Деревина складається з провідної тканини (судин), основної та механічної (деревні волокна) клітини серцевинних променів.

У основній тканині (паренхімі) на зиму нагромаджуються поживні запаси речовини. Механічна тканина служить опорою для рослини. Судини – провідна тканина (ксилема) – довгі трубки, утворені з багатьох клітин, розміщених одна над одною, поперечні стінки яких руйнуються. Поздовжні стінки потовщені, цитоплазма відмирає.

Серцевина

Серцевина — центральна частина стебла. Вона складається з великих тонкостінних, пухко розташованих клітин, який починається від серцевини і проходить у вигляді променя через деревину до кори, називають серцевинним променем.

 

Опрацювати: п.26,27. Скласти конспект. Виконати завдання підручника ст.122 . Продовжити вести спостереження за ростом пагонів(домашній дослід)

12.01.2021

Тема: Лабораторне дослідження: будова цибулини, кореневища, бульби картоплі, коренеплоду моркви.

                      Лабораторне дослідження

Тема: Будова кореневища, цибулини, бульби картоплі, коренеплоду моркви.

Мета: Ознайомитись з будовою підземних видозмін пагонів.

                                  Хід дослідження

1.     Розгляньте будову кореневища пирію(конвалії, півників). Порівняйте кореневище з коренем. Знайдіть відмінності в їхній будові. Результати досліджень запишіть.

2.     Розгляньте цибулину. Розріжте цибулину вздовж, відокремте сухі і соковиті луски, знайдіть бруньки в основі денця (видозміненого стебла) замалюйте побачене.

3.     Розгляньте будову бульби картоплі: знайдіть верхівку, основу, вічка з бруньками.

4.     Порівняйте будову видозмінених пагонів з коренеплодом моркви.

5.     Зробіть висновок про будову видозмінених пагонів, їх особливості будову і значення.

 

                                    Опрацювати п. 30

 

12.01.2021

Тема: Узагальнення знань з теми «Організм рослини»

Виконати тестові завдання, вказати правильну відповідь                     

 

ТЕМА 3. РОСЛИНИ

1. Функціями кореня є: А) утворення органічних речовин з неорганічних; Б) закріплення рослин у ґрунті; В) транспірація; Г) винос листків до світла

 2. Корені бувають: А) головні; Б) стрижневі; В) мичкуваті

 3. Коренева система, в якій чітко виділяється головний корінь: А) стрижнева; Б) мичкувата; В) не існує 4. Яку функцію виконує видозмінний корінь - бульбокорінь: А) підпирає крони дерев; Б) накопичує поживні речовини; В) вбирає з повітря воду

 5. Назвати групу рослин, що мають видозмінний корінь – коренеплід: А) морква, буряк; Б) жоржина, турнепс; В) цибуля, часник

6. Функцією стебла є: А) поглинання з ґрунту води з мінеральними речовинами; Б) випаровування; В) закріплення рослин у ґрунті; Г) винос листків до світла

 7. Функцією листка є: А) поглинання води з мінеральними речовинами; Б) пересування речовин по рослині; В) фотосинтез; Г) закріплення рослин у ґрунті

 8. Назвати листки, що мають спільний черешок, до якого прикріплюються декілька листків: А) таких не існує; Б) складні; В) прості

 9. Рослини, що мають видозміну пагона бульбу: А) цибуля; Б)картопля; В) жоржина; Г)морква.

10. Кореневище є видозміненим: А)пагоном; Б) коренем; В)плодом.

 

Повторити п.20-30