Біологія 7 клас

07.05.2021

Тема: Еволюція поведінки тварин

Компоненти поведінки тварин: вроджені (таксиси, безумовні рефлекси, інстинкти), набуті (научіння, умовні рефлекси), елементарна розумова діяльність.

Схема еволюції поведінки тварин: таксиси —> безумовні рефлекси —> інстинкти —> научіння —> елементарна розумова діяльність.

І. Таксиси — це впорядковані вільні переміщення твариноподібних організмів, викликані зовнішніми стимулами (подразниками). Якщо рух відбувається у напрямку джерела подразнення (світло, температура, волога тощо), то це позитивний таксис, якщо від джерела — негативний. Завдяки таксисам твариноподібні організми уникають несприятливих умов та знаходять корм.

II. Безумовні рефлекси — де відносно сталі, стереотипні, вроджені реакції організму на внутрішні та зовнішні подразники, здійснювані за участі нервової системи. Такі рефлекси є пристосуванням до стабільних умов навколишнього середовища і є життєво важливими, без яких організм гине у перші ж хвилини після народження. Наприклад, дихальні, харчові, захисні тощо.

Безумовні рефлекси властиві тваринам, у яких з’являється нервова система. Вперше нервова система виникла у кишковопорожнинних.

III. Інстинкти — це поведінка, яка базується на спадково обумовленій програмі та не вимагає для свого розвитку спеціального научіння. Інстинкти є сукупністю пов’язаних між собою безумовних рефлексів, які характерні для особин даного виду у певних умовах (вроджена поведінка). Для запуску цієї форми поведінки необхідні особливі пускові механізми (тривалість світлового дня, зміна забарвлення, запахи тощо).

IV. Научіння — це поведінка, яка формується поступово, в міру накопичення індивідуального досвіду. Научіння базується на вроджених формах поведінки. Проте воно є більш досконалим пристосуванням до умов існування, тому що дає можливість діяти у випадках, коли ці умови несподівано змінюються.

V. Елементарна розумова діяльність тварин.

Розумова діяльність — це здатність тварин уловлювати закономірності, що зв’язують предмети та явища навколишнього середовища, а також використовувати знання цих закономірностей у нових умовах. Розумова діяльність — це вища форма пристосування (адаптації) до умов середовища. Завдяки їй організм не тільки пристосовується до нестабільних умов, а й може передбачати ці зміни та враховувати їх у своїй поведінці.

https://www.youtube.com/watch?v=nV36BXaekpM

Повторити п.43-49

27.04.2021-30.04.2021

Тема: Соціальна поведінка тварин. Територіальна поведінка тварин.

Соціальна поведінка тварин

Соціальна, або суспільна, поведінка є одним з типів поведінки. Тварини утворюють тимчасові або постійні угруповання, з якими пов'язані поведінкові реакції, що допомагають їм виживати. Сукупність таких реакцій і називають соціальною поведінкою.

Комунікації

Завдяки соціальній поведінці підвищуються шанси на виживання всього угруповання й виду. Для таких угруповань важливою є система комунікацій, бо тваринам треба узгоджувати свої дії. Наприклад, люди спілкуються за допомогою звуків (мова, сміх, удари долонь), жестів, поз тіла тощо. Птахи спілкуються за допомогою звуків, поз, кольорів. Звуки цвіркунів, жаб, комарів виконують важливу функцію — повідомляють про пошук шлюбного партнера.

Запахи також посідають важливе місце в комунікації. Так, багато хижаків мітять територію сечею. Тварини багатьох видів використовують у спілкуванні феромони — особливі пахучі речовини. Вони допомагають самцям метеликів знаходити шлях до самок за декілька кілометрів.

ієрархія

Крім того, у таких угрупованнях кожна тварина виконує певну роль, тобто виникає явище ієрархії. Завдяки ієрархії між тваринами встановлюється розподіл функцій, порядок використання різних «благ», у першу чергу, їжі.

Наприклад, у курнику встановлюється лінійна ієрархія, згідно з якою курка А буде дзьобати будь-яку курку, курка Б — усіх, крім курки А, курка В — усіх, крім курки А і курки Б і т. п. Такий тип ієрархії характерний для корів, мишей, пацюків, павіанів тощо.

Становище тварини в ієрархії зазвичай визначається розмірами, силою, агресивністю й залишається у птахів постійним у певному угрупованні.

Ієрархія має велике позитивне значення в житті угруповання. Вона зменшує прояви агресивності, яка пов’язана з їжею, вибором шлюбного партнера тощо. Зменшується кількість бійок, травмувань, а ресурси розподіляються таким чином, що в першу чергу забезпечуються найбільш життєздатні особини.

Суспільна організація

Чим більш стійкі угруповання утворюють тварини, тим вищий у них рівень спеціалізації, коли кожна тварина виконує певну роль. Такими функціями може бути добування їжі, охорона, піклування про потомство тощо. У приматів, наприклад, такі угруповання досить гнучкі, динамічні, а от у комах — жорсткі. У таких комах, як терміти, мурахи, бджоли, ролі між особинами розподіляються відповідно до будови тіла та здатності до розмноження.

У сім’ї бджіл є самка-цариця, здатна до розмноження, робочі бджоли — недорозвинені самки й самці-трутні, здатні до розмноження. У кожного — свої функції. Цариця й трутні розмножуються, робочі бджоли піклуються про потомство, будують стільники, наводять лад у вулику, захищають його, збирають пилок і нектар.

Інформація передається за допомогою феромонів та особливих рухів, які називають танцями. У такому «танці» за допомогою спеціальних рухів бджола повідомляє напрямок і відстань до джерела їжі.

запам'ятайте найЬажлиЬіше

Соціальна, або суспільна, поведінка, є одним з типів поведінки, важливих для тварин, що утворюють угруповання. Для такого типу поведінки мають важливе значення комунікації, ієрархія та суспільні організації.

https://www.youtube.com/watch?v=zZ0uBv-xS70

ТЕРИТОРІАЛЬНА ПОВЕДІНКА - це сукупність поведінкових реакцій особин, спрямованих на використання ресурсів їхньої території існування (їжі, води, місць відпочинку). Територіальна поведінка властива багатьом безхребетним (крабам, цвіркунам, суспільним павукам) та хребетним (кораловим рибам, жабам, ігуанам, птахам, копитним ссавцям, морським ссавцям, приматам). Території бувають великі, малі й зовсім малі. Усе залежить від виду тварин, їх розмірів і від того, як вони здобувають їжу. Тому розміри території часто визначають і складність територіальної поведінки. Так, стадо бабуїнів, у якому приблизно 80 особин, володіє територією, площа якої майже 15 км2. Але місця в межах цієї ділянки мавпи обживають неоднаково. У них є місця, де вони граються, місця, де відпочивають, місця для сну тощо. У межах цієї території є ділянки, які може відвідувати лише ватажок. Усе це спричинює й різні прояви територіальної поведінки.

https://www.youtube.com/watch?v=RIx5VDIKM8s

Опрацювати п. 45,46, 47.

20.04.2021-23.04.2021

Тема: Елементарна розумова діяльність. Індивідуальна і репродуктивна поведінка тварин

 Індивідуальна поведінка включає різноманітні поведінкові акти, спрямовані на виживання і життєзабезпечення окремої особини. Основні з них такі: пересування; дослідницька активність; харчова поведінка; поведінка, спрямована на підтримання температури тіла; захист від ворогів; догляд за чистотою тіла; потреба у грі; використання знарядь.

РЕПРОДУКТИВНА ПОВЕДІНКА - це поведінка, спрямована на відтворення собі подібних та існування виду в часі. Пристосованість тварин визначається не лише виживанням особин у тих чи інших умовах середовища, але й їх здатністю давати потомство. Завдяки розмноженню утворюються наступні покоління організмів, які будуть продовжувати існування виду. Основою такої поведінки у тварин є різні інстинкти: статеві, батьківські, материнські тощо. Тому прояви репродуктивної поведінки в багатьох тварин мають видоспецифічний характер, тобто здійснюється більш або менш однаковим способом всіма тваринами того самого виду.

ЕЛЕМЕНТАРНА РОЗУМОВА ДІЯЛЬНІСТЬ - здатність тварини встановлювати зв'язки між предметами та явищами зовнішнього світу й використовувати їх у новій для неї ситуації для побудови пристосувального поведінкового акту.

https://www.youtube.com/watch?v=SFbDovU1or4

https://youtu.be/t67ppt81LkM

https://youtu.be/puZpIi3K1kA

Опрацювати п.43-44

16.04.2021

Тема: Вроджена поведінка тварин

Вроджена поведінка

Вроджена поведінка базується на основі безумовних (вроджених) рефлексів та інстинктів. Безумовні рефлекси (видові рефлекси) — це відносно сталі, стереотипні реакції організму на внутрішні та зовнішні подразники (стимули). Здійснюються вони за участі центральної нервової системи (ЦНС). Такі рефлекси спадкуються. Це харчові, охоронні, орієнтувальні, статеві та інші рефлекси. Вони забезпечують пристосувальну поведінку тварини до сталих, звичних для неї умов середовища.

Інстинкти (від лат. інстинктус — спонукання) — це сукупність складних спадково обумовлених актів поведінки, характерних для особин даного виду за певних умов. Одна з найважливіших ознак інстинкту — його стабільність у кожного виду тварин. Але це зовсім не означає, що інстинктивні дії різних тварин абсолютно точно повторюють одна одну.

Французький ентомолог Ж.-А. Фабр (1823-1915) спостерігав за інстинктивною поведінкою комах, дещо змінюючи звичні умови середовища. Наприклад, жуки-могильники заривають трупи тварин, що лежать на землі, завжди однаково: викопують з-під них ґрунт. Але, якщо підкласти під труп сітку чи прив’язати труп над землею або покласти його на край цеглини чи каменя, то жуки дещо змінюють свою поведінку. Вони перекушують нитку або вигризають отвір у сітці і врешті-решт скидають труп униз, щоб потім підкопати під ним землю і зарити його. Цим кормом будуть живитися їхні личинки. 

 Миттєве научіння

1. Найпростіша форма научіння — звикання. Звикання позбавляє тварину необхідності реагувати на подразники, які не мають для неї ніякого значення.

2. Миттєве научіння — научіння «з першого разу». Наприклад, формування прихильності каченят до першого побаченого після вилуплення рухомого об’єкта. У природному середовищі існування цим об’єктом буває мати, і каченята одразу після вилуплення йдуть слідом за нею. Якщо ж першим рухомим предметом виявиться експериментатор або навіть неживий предмет (наприклад, м’ячик), то каченята починають іти вслід саме за ним.

Важлива закономірність цієї форми научіння — вона формується лише у певні періоди життя, що називаються критичними періодами. На прикладі з каченятами критичний період — перші години після вилуплення з яйця. Ця закономірність поширюється й на інші форми научіння, подібні до цієї. Наприклад, канарейка може навчитися співати тільки в тому випадку, коли її у певний період життя підсадити до дорослої співучої особини.

Отже, критичні періоди — це періоди, коли особливо легко формуються і особливо міцно закріплюються певні форми поведінки (навчити легше, ніж перевчити).

3. Формування класичних умовних рефлексів. Ці рефлекси формуються на основі безумовних рефлексів при дотриманні певних умов. Наприклад, на основі безумовного рефлексу слиновиділення (корм потрапляє в рот, подразнює рецептори слизової оболонки ротової порожнини — виділяється слина) формується умовний рефлекс слиновиділення (виділення слини на вигляд, запах корму тощо). Якщо умовний рефлекс втратив свою доцільність, він гальмується. Завдяки умовним рефлексам організми гнучкіше, ніж за безумовних, пристосовуються до конкретних (нестабільних) умов середовища.

4. Метод спроб і помилок. Із багатьох спроб випадково закріплюються тільки вдалі. Та у природному середовищі будь-яка помилка може виявитися останньою. Тому такий метод научіння не є ефективним. Заєць не може помилитися у своїй поведінці при появі лисиці. Отже, в природних умовах спрацьовують інші форми научіння.

5. Соціальне научіння — це досвід, що формує життя кожної тварини серед інших.висновку, що в змінених умовах виникають дещо нові поведінкові реакції.

Отже, вроджена поведінка сприяє виживанню виду з перших днів життя, не вимагає значних втрат часу та енергії, не потребує координації з боку головного мозку. Негативною якістю вродженої поведінки є те, що вона доцільна тільки в стабільних умовах.

Набута поведінка

Умови навколишнього середовища весь час змінюються (тобто є нестабільними), і вроджена поведінка не гарантує виживання виду. Упродовж індивідуального життя у тварин виникає така складова поведінки, як набута поведінка. Набута поведінка — це результат індивідуального досвіду тварини під час научіння.

Научіння — відносно сталі зміни в поведінці, що відбуваються в результаті практики — взаємодії організму із середовищем. Здатність зберігати та використовувати інформацію з попереднього досвіду без пам’яті є неможливою. Існує декілька форм научіння.

Опрацювати п.46 - 47

30.03.2021-02.04.2021

Тема: Індивідуальний розвиток тварин. Тривалість життя, ріст тварин.

https://www.youtube.com/watch?v=QDUlcQ7MyYg

https://www.youtube.com/watch?v=Iz9UPeJ4_Hs

опрацювати п. 40,41,42. 

12.01.2021

Тема: Розмноження, різноманітність, значення птахів.

 

 

Опрацювати: п.23 ст.92,п. 24-25. Виконати практичну роботу № 2 на ст.216

18.01.2021

22.01.2021

Тема: Ссавці, їхні особливості. Різноманітність та значення ссавців.

 

Клас Ссавці - це високоорганізовані представники типу Хордові.

Визначальною ознакою ссавців є вигодовування своїх малят молоком, яке виробляють особливі молочні залози. Ссавцям притаманний високий рівень розвитку нервової системи, зокрема головного мозку. Це зумовлює складну поведінку тварин і дає їм змогу добре пристосовуватися до мінливих умов середовища.

Ссавці, як і птахи, - теплокровні тварини. Їм притаманні різноманітні досконалі механізми теплорегуляції, унаслідок чого температура тіла певною мірою не залежить від змін температури довкілля. Ці тварини опанували основні середовища життя на нашій планеті: наземно-повітряне, водне та ґрунт. Нині науці відомо приблизно 5 тис. видів ссавців, поширених на всіх континентах. В Україні налічують 108 видів ссавців.

 

 Особливості зовнішньої будови ссавців

Тіло ссавців складається з голови, тулуба та хвоста, шия зазвичай добре виражена. Як і плазуни, ссавці мають дві пари кінцівок: передні та задні. Але кінцівки ссавців розташовані не по боках тулуба, а під ним, завдяки чому тіло підіймається над поверхнею землі.

На голові ссавців можна помітити вушні раковини та зовнішній слуховий прохід. Вушні раковини рухливі й допомагають краще вловлювати звуки. Очі ссавців, на відміну від інших наземних хребетних тварин, захищені лише двома повіками: верхньою та нижньою, а миготлива перетинка майже зникла. Рот оточують рухомі губи.

 

Покриви ссавців

Шкіра ссавців досить еластична і має складну будову. У ній звичайно добре розвинені різні типи залоз: погоні, сальні, молочні, пахучі. Потові залози відкриваються на поверхню шкіри. Вони беруть участь у регуляції температури тіла та у виведенні продуктів обміну речовин. Температура тіла тварини знижується завдяки випаровуванню поту з його поверхні, що дає змогу уникати перегрівання. Секрет сальних залоз змащує волосся та поверхню шкіри, запобігаючи їхньому зношуванню та намоканню.

Важлива роль у спілкуванні особин одного виду належить виділенням пахучих залоз. За їх допомогою тварини мітять свою територію: так інші особини виду дізнаються, що певна ділянка вже зайнята. За допомогою виділень пахучих та інших залоз малята знаходять шлях до гнізда або ж батьки розшукують своє потомство. Але найважливішими для ссавців є молочні залози. Виділенням цих залоз - молоком - ссавці вигодовують своїх малят.

 За рахунок верхнього шару шкіри у ссавців утворюються різні похідні: волосся, кігті, нігті, копита, роги тощо. Волосяний покрив складається з волосків різних типів. Є волоски товсті та пружні. Вони мають назву остьові і виконують захисну функцію. Їхнє забарвлення зумовлене особливими барвниками - пігментами. Коротке і м'яке пухове волосся - це підшерстя. Воно утримує в собі прошарок повітря, що дає змогу зберігати тепло тіла.

Своєю основою волоски пов'язані зі спеціальними м'язами. При їхньому скороченні волосся настовбурчується і прошарок повітря збільшується, що також сприяє кращому утримуванню тепла. В теплу погоду, навпаки, волосся притискається до поверхні шкіри. Повітряний прошарок при цьому зменшується, і тварини більше тепла віддають у довкілля.

Крім остьових і пухових волосків, на певних ділянках тіла ссавців можна помітити довгі чутливі волоски - вібриси. До основи вібрисів, які зазвичай виконують функції органів дотику, підходять нервові закінчення. Найчастіше вібриси розташовані на голові ссавців. У деяких видів тварин (їжаків, дикобразів тощо) волосся видозмінилося на голки, що виконують функцію захисту від ворогів.

Під шкірою є шар жирової клітковини. Він розвинений у мешканців водойм, бо допомагає зберігати тепло тіла. Крім того, жир легший від води і сприяє плавучості тварини. Жир, який запасається у підшкірній жировій клітковині, а також запасом поживних речовин і джерелом води, у разі її нестачі у довкіллі

Опорно-рухова система

Скелет ссавців загалом має такий само план будови, як і у плазунів (мал.4). Проте є певні відмінності. У черепі ссавців добре розвинений мозковий відділ, що пов'язано зі збільшенням розмірів головного мозку. У всіх ссавців розвинені кістки піднебіння, які відокремлюють носову порожнину від ротової.

 Як і у плазунів, хребет ссавців поділяється на шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий відділи. Лише у шийному відділі кількість хребців зазвичай стала й дорівнює семи. У тварин з довгою шиєю, зокрема в жирафів, та у тих, що мають коротку шию (наприклад, кротів), кількість шийних хребців однакова, різна лише їхня довжина. Лише в окремих представників класу (як-от, у лінивців) їх може бути від 6 до 10. В інших відділах хребта у різних видів ссавців кількість хребців може варіювати. Більшість ребер сполучається з грудною кісткою, утворюючи грудну клітку.

Є певні відмінності й у скелеті кінцівок та їх поясів. Так, у плечовому поясі більшості ссавців воронячі кістки приростають до лопатки. 

М’язи

Для ссавців характерна наявність особливого м'яза - діафрагми. Цей м'яз поділяє порожнину тіла тварин на грудну та черевну. Діафрагма бере участь у дихальних рухах ссавців: завдяки її скороченню змінюється об'єм грудної порожнини. Добре розвинені також м'язи спини, кінцівок та їхніх поясів, а також жувальні м'язи, які рухають нижню щелепу. Слід зазначити, що у деяких груп ссавці в (наприклад, у мавп) добре розвинені мімічні м'язи. За допомогою скорочення цих м'язів тварини можуть виражати різні емоції: задоволення, страх тощо.

Травна система (мал.5) починається з передротової порожнини, відокремленої за допомогою ясен та зубів від ротової. Передротова порожнина та м'ясисті губи, за допомогою яких схоплюється й утримується їжа, є лише у ссавців.

 У ротовій порожнині їжа подрібнюється за допомогою зубів, а також починає перетравлюватися під дією травних ферментів слини. Зуби ссавців, залежно від виконуваних функцій, диференційовані на групи: різці, ікла та кутні (мал.6). Різці допомагають тваринам зрізати їжу, ікла - відривати шматки їжі та утримувати здобич. До того ж ікла слугують надійним захистом від ворогів. Кутні зуби мають плоску жувальну поверхню, їхня функція - перетирання їжіі

 Зуби ссавців складаються з коронки та кореня. Коронка виступає над поверхнею щелеп, тоді як корені розміщуються у їхніх комірках. Ззовні коронки вкриті міцною емаллю, яка захищає їх від зношування. У більшості ссавців протягом життя відбувається зміна зубів. Перші зуби не мають коренів, їх називають молочними. Згодом вони намінюються на постійні, що мають корені.

У ротовій порожнині ссавців розміщений м'ясистий язик. Він перемішує їжу і забезпечує її ковтання. Крім того, язик - це орган смаку. З ротової порожнини їжа через глотку та стравохід надходить до шлунка, де перетравлюється.

 Кишечник у ссавців, як і в інших хребетних тварин, поділяється на два відділи: тонкий і товстий. У тонкому кишечнику їжа остаточно перетравлюється і поживні речовини всмоктуються у кров і лімфу. Неперетравлені рештки їжі виводяться через анальний отвір. Лише у деяких ссавців (першозвірів) кишечник відкривається у клоаку.

 

Видільна система складається з парних бобоподібних нирок, сечоводів і непарних сечового міхура та сечівника. 

У нирках з крові відфільтровуються кінцеві продукти обміну речовин і надлишок води, які виводяться назовні. Але, на відміну від плазунів, у більшості ссавців (за винятком першозвірів: качкодзьоба, єхидни тощо) сечівник відкривається самостійним отвором, а не в клоаку. 

Кровоносна система

Ссавці мають чотирикамерне серце, артеріальна та венозна кров у них не змішується. Волосяний покрив і досконалі механізми теплорегуляції забезпечують теплокровність.

 

 Дихальна система ссавців складається з дихальних шляхів і легень.

Дихальні шляхи починаються носовою порожниною, куди ведуть парні ніздрі, і включають носоглотку, гортань (де розташовані голосові зв'язки), трахею та парні бронхи. Бронхи заходять у губчасті легені і розгалужуються на дрібні бронхіоли. Бронхіоли утворюють альвеолярні ходи, які закінчуються дрібними міхурцями - альвеолами, стінки яких обплутані капілярами. Завдяки великій кількості альвеол значно збільшується поверхня легень, через яку відбувається газообмін.

Дихальні рухи у ссавців здійснюються завдяки скороченню та розслабленню міжреберних м'язів, діафрагми і м'язів стінки черевної порожнини. Інтенсивність дихальних рухів залежить від розмірів тварини, а також її функціонального стану.

 

Нервова система ссавців за своєю будовою подібна до нервової системи плазунів і птахів.

Але у ссавців головний мозок має більший об'єм. Насамперед добре розвинені півкулі переднього мозку та мозочок, а також кора півкуль переднього мозку, яка в багатьох видів укрита численними борознами та звивинами, що збільшують її поверхню.

У ссавців добре розвинені різні органи чуттів, особливо зору, слуху, нюху, а також дотику, смаку та рівноваги. Гострота зору досягається завдяки зміні форми кришталика, що забезпечують скорочення особливих м'язів. Здатність ссавців сприймати кольори різна. Гірше розвинений кольоровий зір у тварин, що ведуть нічний спосіб життя.

 

Органи слуху у більшості ссавців розвинені також добре. Крім внутрішнього та середнього вуха, є зовнішнє. Воно складається з вушної раковини та зовнішнього слухового проходу. Зовнішнє вухо концентрує звукові хвилі, які через слуховий прохід спрямовуються на барабанну перетинку. У середньому вусі ссавців, на відміну від представників інших класів наземних хребетних тварин, є не одна, а три слухові кісточки: молоточок, коваделко та стремінце. 

Нюх краще розвинений у наземних тварин, тоді як мешканці водойм (кити, дельфіни) запахи майже не розрізняють. Нюх допомагає хижакам відшукувати здобич, а іншим тваринам - особин свого виду. Органи смаку дають змогу розпізнавати якість їжі та відрізняти їстівні об'єкти від неїстівних. Чутливі клітини, які відповідають за сприймання смаку, розташовані у ссавців на язиці та стінках ротової порожнини. Багато нервових закінчень є і в шкірі ссавців.

Розвиток нервової системи й органів чуттів визначає складну поведінку ссавців.

 

https://naurok.com.ua/prezentaciya-riznomanitnist-ssavciv-80181.html

Опрацювати п.26-29