06.05.2021
Тема: Поняття про селекцію. Введення в культуру рослин. Методи селекції рослин, тварин. Одомашнення тварин.
СЕЛЕКЦІЯ (від лат. selectio - добір) - наука про створення нових та поліпшення вже існуючих сортів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів. Наукові основи селекції закладено Ч. Дарвіном у працях «Походження видів» (1859) та «Зміна домашніх тварин і культурних рослин» (1868), в яких обґрунтовано основи селекційного створення нових форм. Важливим етапом подальшого розвитку селекції стало відкриття законів спадковості й мінливості. Великий внесок у розвиток селекції зробив М. І. Вавилов, автор закону гомологічних рядів й вчення про центри походження культурних рослин. Важливу роль у становленні селекції зіграли українські селекціонери Л. П. Симиренко, І. В. Мічурін, В. М. Ремесло, М. Ф. Іванов, М. М. Гришко та ін.
Чому селекція є наукою? Предметом селекції є вивчення закономірностей формування сортів рослин, порід тварин та штамів мікроорганізмів в створених людиною умовах. Селекція підпорядкована тим самим законам, що й еволюція видів у природі, однак природний добір частково замінений штучним. Теоретичною базою селекції є генетика, еволюційне вчення та екологія. Використовуючи еволюційну теорію, генетичні закони, вчення про чисті лінії й мутації, екологічні закономірності, вчені-селекціонери розробили різноманітні методи виведення сортів, порід і штамів. До основних методів селекції належать добір, гібридизація, методи поліплоїдізації та експериментального мутагенезу. Інтеграція селекції з молекулярною біологією, цитологією, кріобіологією, біохімією відкрили нові перспективи розвитку. Все ширше використовуються можливості й методи біотехнології, молекулярної біології, генетичної інженерії, що значно пришвидшує селекційний процес.
Основними розділами сучасної селекції є селекція рослин, селекція тварин та селекція мікроорганізмів. Їх виокремлюють за особливостями будови й життєдіяльності організмів, що беруть участь в селекційній роботі.
Досягнення селекції застосовуються в рослинництві для вирощування культурних рослин, у тваринництві - для утримання домашніх тварин, в побуті - для естетичної насолоди, позитивних емоцій від хатніх тварин й декоративних рослин, в медицині - для отримання ліків, у біотехнології - для використання у харчовій, легкій, мікробіологічній, деревообробній промисловості та ін.
Отже, селекція - це наука, що має свої предмет, об'єкти і методи досліджень, зв'язки з іншими науками та практичне значення.
https://www.youtube.com/watch?v=VzeMrmMXLQc
https://www.youtube.com/watch?v=_UYbqUpzIcA
Опрацювати п. 61,62.
26.04.2021-29.04.2021
Тема: Проєкт"Виявлення рівня антропогенного та техногенного впливу в екосистемах своєї місцевості".
19.04.2021-22.04.2021
Тема: Біосфера як цілісна система. Захист і збереження біосфери, основні заходи щодо охорони навколишнього середовища.
БІОСФЕРА - особлива оболонка Землі, населена живими істотами. Перші уявлення про біосферу як «зону життя» дав Ж. Б. Ламарк, термін запропонував австрійський вчений Е. Зюсс (1875), а цілісне вчення про біосферу створив наш видатний співвітчизник В. І. Вернадський («Біосфера», 1926). Дослідженнями біосфери займається біосферологія.
https://www.youtube.com/watch?v=0wyGeBDb_Lg
У чому полягає сучасна екологічна криза? Людина на певному етапі розвитку цивілізації та техніки почала активно перетворювати природу, а її вплив на довкілля збільшувався з кожним сторіччям, доки не став провідним екологічним фактором - антропогенним. Перелік екологічних проблем, породжених діяльністю людини, досить великий - зростання народонаселення, нестача продовольства, енергії, прісної води, забруднення навколишнього середовища тощо. Вони поставили людство на межу всеосяжної біосферної кризи.
Зростання чисельності населення. За підрахунками вчених, у VII тисячолітті до нашої ери населення Землі налічувало не більше ніж 10 мли, на початку нашої ери - близько 300 мли, у середині XVII ст. - близько 700 мли, за XX ст. зросло майже вчетверо, 2016 р. воно становило майже 7,4 млрд, а у 2030 р. може сягнути 9 млрд. Лише за останні 50 років населення нашої планети збільшилося вдвічі, що змушує говорити про справжній демографічний вибух, наслідки якого можуть бути непередбачуваними.
Зростання населення Землі та розвиток промисловості супроводжуються інтенсивною розбудовою міських поселень (урбанізація), зокрема появою велетенських міст - мегаполісів . Нині в містах проживає понад 40 % населення, хоча вони займають не більше як 0,5 % площі нашої планети. Міста та їхні околиці є прикладом антропогенно зміненого природного середовища: майже повне знищення природних екосистем, високий рівень забруднення промисловими та побутовими відходами, інтенсивний рух транспорту тощо. У містах унаслідок скупчення населення постійно існує високий ступінь ризику розвитку епідемій грипу, СНІДу, холери, черевного тифу (сальмонельоз), туберкульозу тощо, зараження паразитичними червами, кліщами, комахами.
Забезпечення населення Землі продуктами харчування потребує щорічного збільшення площі орних земель. Але вплив знарядь і способів обробітку, вирубування лісів, які захищають ґрунти від дії вітрів і підземні води, та інші фактори спричиняють їхню ерозію. Ерозія ґрунтів - це зменшення товщі їхнього верхнього, найродючішого, шару в результаті знесення вітром, водою або внаслідок утворення ярів. Через ерозію та інші явища (засолювання тощо) запаси родючих ґрунтів щорічно зменшуються на 24 мли т, а площа пустель лише за останні 20 років збільшилася на 100 мли га.
Знищення лісів. Протягом останніх 10 тисяч років під впливом діяльності людини площа лісів на нашій планеті скоротилася не менше ніж на третину. Нині фітоценози деревних рослин щорічно скорочуються на 17 мли гектарів насамперед за рахунок тропічних лісів, які відіграють провідну роль у підтриманні екологічної рівноваги на нашій планеті. Як відомо, зменшення площі лісів є однією з причин накопичення в атмосфері вуглекислого газу.
https://www.youtube.com/watch?v=AShBseOucFg
Опрацювати п. 59-60, підготовка до дослідницького проекту"Виявлення рівня антропогенного та техногенного впливу в екосистемах своєї місцевості".
15.04.2021
Тема: Біотичні, абіотичні і антропічні фактори.
Екологі́чні фа́ктори, екологічні чинники або фа́ктори середо́вища — сукупність усіх чинників середовища (температура, вологість, світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що діють на живий організм або надорганізмову систему (моноцен, демоцен, плейоцен, біом, біосфера). Не всі вони однакові за своїм значенням, вплив окремих компонентів взагалі незначний. Всю різноманітність екологічних факторів ділять за походженням і характером дії на три великі групи — абіотичні, біотичні та антропогенні. До абіотичних відносять фактори неорганічної або неживої природи, до біотичних — вплив живої природи, а також людини. Антропогенні фактори зумовлені діяльністю людини, вплив її на природу може бути як свідомим, так і стихійним, випадковим. Такий поділ певною мірою є умовним, оскільки кожен з факторів існує і проявляється лише як результат загальної дії середовища.
https://www.youtube.com/watch?v=r05w_ZBvvxc
Опрацювати п. 56. Завдання на ст. 241
29.03.2021-01.04.2021
Тема: Еволюція людини.
Етапи еволюції. Світоглядні та наукові погляди.
https://www.youtube.com/watch?v=sSSWippFHs0
https://www.youtube.com/watch?v=3fdgjfbq7CI
Опрацювати п. 48-49,
ст.210. Самоконтроль знань ст.211
11.01.2021;14.01.2021
Тема: Статеві клітини.
Запліднення.
Статевий процес –
поєднання в одній клітині спадкового матеріалу двох статевих клітин різної
статі: яйцеклітини і сперматозоїда.
1. Сперматозоїди
плацентарних ссавців мають мікроскопічні розміри — 10-80 мкм. Сперматозоїд
морської свинки має коротку головку, в якій міститься ядро та особлива органела
— акросома. Вона допомагає розчиняти оболонку яйцеклітини, тому що містить
спеціальні ферменти. За головкою розміщується шийка, яка плавно переходить в
хвостик, або джгутик. Джгутик з мітохондріями забезпечує активний рух
сперматозоїдів в насінній рідині. Всі частини сперматозоїда вкриті плазматичною
мембраною. Така будова доводить клітинну природу чоловічих гамет. Акросома з
ферментами відповідає комплексу Гольджі, а центріолі нагадують про поділ і
дозрівання клітин. Головна функція сперматозоїдів — запліднення нерухомої
яйцеклітини. Тому джгутик містить енергетичні запаси АТФ та глікогену, а
ферменти допомагають розчиняти оболонки яйцеклітини.
Жіночі статеві клітини хребетних (яйцеклітини) нерухливі та, як правило,
більш від сперматозоїдів. У більшості ссавців розміри яйцеклітин становлять
50-180 мкм. У людини діаметр яйцеклітини 90 мкм. Яйцеклітина має ядро та
цитоплазму. Зазвичай вони мають кулясту або овальну форму й різну будову оболонок.
Характерною рисою яйцеклітини є наявність у ній запасних поживних речовину виді
жовтка, необхідних для розвитку нового організму, наявність особливого
поверхневого шару цитоплазми і спеціальних оболонок, що вкривають яйцеклітину.
Яйцеклітина може мати до трьох оболонок. Розрізняють первинну, вторинну і
третинну оболонки.
1) відбувається в три стадії: розмноження, ріст й дозрівання;
2) на стадії дозрівання з одного овоцита І порядку утворюються 4 неоднакові
гаплоїдні клітини: одна велика яйцеклітина і три дрібні полярні тільця.
Дозрівання яйцеклітини завершується вже після запліднення, а полярні тільця
зникають. Розбіжності у формуванні сперматозоонів і яйцеклітин пояснюються їх
функціями: сперматозоони забезпечують внесення в яйцеклітину гаплоїдного набору
хромосом, а яйцеклітина крім своєї половини генетичного матеріалу містить запас
поживних речовин, необхідних для розвитку зародка.
Отже, спермато- та овогенез мають ознаки подібності, що пояснюється
спільним походженням вихідних клітин-попередників, та відмінності, що
зумовлені функціями зрілих клітин.
2. Запліднення. (Бесіда,
розповідь вчителя, складання опорного конспекту).
Запліднення – процес злиття чоловічої і жіночої статевих клітин. Тільки в
1875 р. було доведено, що основою процесу запліднення є злиття ядер однієї
жіночої і однієї чоловічої статевих клітин, і тим самим об’єднання їхніх
хромосом.
|
Форма запліднення |
|
|
Зовнішнє запліднення
(злиття гамет відбувається поза організмом у воді) |
Внутрішнє
запліднення (гамети зливаються в організмі, без участі води) |
|
У тварин
(ракоподібні, кісткові риби, земноводні) У рослин (водорості,
вищі спорові рослини) |
У тварин (плоскі й
круглі черви, павукоподібні, комахи, плазуни, птахи, ссавці) У рослин (голо- й
покритонасінні) |
В яйцеклітину проникає головка сперматозоїда, а хвіст відкидається.Після
цього відбуваються фізико-хімічні зміни в поверхневому шарі цитоплазми
яйцеклітини і утворюється непроникна оболонка запліднення. Тобто інші
сперматозоїди в клітку потрапити не можуть. У заплідненої яйцеклітини
відбувається злиття ядер і утворюється одноклітинний зародок – зигота з
диплоїдним (подвійним) набором хромосом. Так настає вагітність.
Ембріональний розвиток тварин після проникнення сперматозоїда в
яйцеклітину і злиття їх ядер утворюється одноклітинний зародок –
зигота, яка починає ділитися. Ряд послідовних мітотичних поділів зиготи
називають дробленням.
Період дроблення завершується формуванням бластули. Зародкові листки дають
початок тканинам і органам ембріонів, що розвиваються. З ектодерми формуються
зовнішній епітелій, шкірні залози, поверхневий шар зубів, рогових лусок,
нервова система. Похідними ендодерми є епітелій середньої кишки, епітелій
дихальної системи, травні залози. Клітини мезодерми розвиваються в м’язову і
сполучну (зокрема, кісткову та хрящову) тканини, канали органів виділення,
кровоносну і, частково, статеву системи. Процес формування органів з певних
комплексів клітин ембріона називається органогенезом.
Опрацювати: п.30.
повторити п.26-28
18.01.2021
21.01.2021
Тема:
Етапи індивідуального
розвитку організмів. Ембріональний розвиток тварин. Післязородковий розвиток
Індивідуальний розвиток організму, уся сукупність його перетворень від
зародження (запліднення яйцеклітини або поділу материнської клітини) до кінця
життя, називається онтогенезом. Цей термін був запроваджений
німецьким природодослідником Е. Геккелем у 1866 р.
В одноклітинних організмів онтогенезом вважається клітинний цикл – період
життя клітини від моменту її утворення до моменту закінчення акту поділу. В
онтогенезі багатоклітинних організмів виділяють такі основні періоди (етапи):
1) ембріональний – розвиток до виходу
організму із зародкових оболонок;
2) постембріональний – до досягнення
статевої зрілості;
3) дорослий стан, включаючи старіння і
смерть.
Відповідно до іншої класифікації виділяють такі етапи онтогенезу:
1) передзародковий – включає розвиток
статевих клітин і запліднення;
2) ембріональний;
3) постембріональний;
4) репродуктивний – період, коли
організм здатний розмножуватися;
5) пострепродуктивний – втрата
репродуктивної функції, старіння, смерть.
Опрацювати
п.31-32, таблиця ст.138. Тест-контроль ст.139
Немає коментарів:
Дописати коментар