Біологія 7 - А 2021-2022 н.р.
https://meet.google.com/yyy-szea-agg - посилання на онлайн-урок (за розкладом)
25.04.2022-26.04.2022
Тема: Вроджена і набута поведінка тварин.
https://www.youtube.com/watch?v=uCvDtpo-Gxo - перегляньте відео
У поведінці тварин, зазвичай, виділяють дві основні складові: вроджену та набуту. Між ними немає чіткої межі: більшість поведінкових реакцій тварин, безсумнівно, містить і вроджені, і набуті елементи.
Вроджена поведінка — це такі форми поведінки, які передаються в спадок нащадкам від батьків.
Мал. 213. Породи собак: 1 - гончі собаки на полюванні; 2 - ірландський вовкодав у формі поряд з ірландським гренадером; 3 - пастуша собака бордер-колі пасе овець; 4 - собака-поводир породи лабрадор; 5 - рятувальник з німецькою вівчаркою шукає людей під час трагедії у Всесвітньому торговому центрі (Нью-Йорк, США); 6 - декоративна собака мопс
Про можливість спадкової передачі особливостей поведінки від батьків до нащадків відомо давно. Під час розведення сільськогосподарських і домашніх тварин людина навчилася отримувати бажані комбінації ознак поведінки в нових порід. Розгляньте малюнок 213. Порівняйте поведінку наведених на ньому порід собак. Доповніть перелік власними прикладами.
Набутими є всі форми поведінки, які формуються як результат індивідуального досвіду тварини під час научіння.
Научіння — це зміна індивідуальної поведінки в результаті попереднього досвіду, тобто взаємодії тварини з навколишнім світом.
Научіння може бути як короткочасним, так і постійним, а його стійкість залежить від пам’яті - здатності зберігати та використовувати інформацію з попереднього досвіду. Без пам’яті научіння неможливе.
Обидві складові (вроджена та набута) важливі в процесі формування поведінки тварини. Перевага вродженої поведінки, наприклад відсмикування лапки від гарячого або гострого предмета, полягає в тому, що ця дія відбувається дуже швидко й зазвичай безпомилково. Це істотно знижує імовірність фатальних помилок, які могла б допустити тварина, якби їй доводилося вчитися уникати вогню або запаюватися від хижака. Крім того, вроджена поведінка зменшує затрати часу та енергії на научіння.
Світ, який оточує будь-яку тварину, постійно змінюється, і научіння дає можливість пристосуватися до нових умов. Наприклад, японські макаки мешкають найпівнічніше від решти своїх сородичів. Хоча вони здатні виживати при температурі -15 °С, тварини проводять більшу частину зими в гарячих джерелах (мал. 214). Ця традиція передається з покоління в покоління в результаті научіння.
Вроджена поведінка базується на безумовних рефлексах та інстинктах.
Мал. 214. Японські макаки купаються в гарячому джерелі в Долині пекла
Безумовні рефлекси — відносно постійні, стереотипні, вроджені реакції організму на дію внутрішніх і зовнішніх подразників.
Прикладами безумовних рефлексів є виділення слини під час потрапляння їжі до рота, відсмикування кінцівки від гострого предмета тощо. Безумовні рефлекси зазвичай не потребують координування з боку головного мозку (переважно у хребетних тварин), але можуть видозмінюватися під його впливом. У такому разі рефлекси називають умовними.
Інстинкт (від лат. інстинктус — спонука, мотив) — це сукупність складних спадково зумовлених стереотипних дій.
Інстинкти характерні для особин певного виду (однієї вікової групи, статі тощо) і здійснюються у відповідь на дію зовнішніх або внутрішніх подразників для задоволення основних потреб тварин. Наприклад, батьківський інстинкт, інстинкт продовження роду, харчовий інстинкт, будівельний та інші (мал. 215). Інстинкти специфічні для кожного виду, тому їх ще називають видовими. Наприклад, багато видів птахів будують гнізда, але ви ніколи не сплутаєте гніздо солов’я і ластівки міської. Так само є багато видів співочих птахів, але вишукані трелі солов’я визначаєш одразу.
Мал. 215. Приклади інстинктів: 1 - будуючи дивовижно досконалі шестигранні стільники, тисячі бджіл виконують при цьому однакові рухи; 2 - кожен вид павуків плете павутину зі своїм малюнком та своїми особливостями конструкції; З - особливе гніздо ластівки міської; 4 - просте гніздо солов’я
Раніше вчені відносили до інстинкту такі реакції організму, які не залежать від научіння. Тепер численні дослідження доводять, що немає жодної поведінкової реакції, яка б формувалася виключно на основі або спадковості, або научіння. Тому термін «інстинкт» дедалі частіше замінюють на термін стратегія поведінки.
Научіння властиве всім тваринам. Так, у гідр спостерігають реакцію «переляку» на вібрацію навколишнього середовища. Якщо вібрація діє на них тривалий час, ці тварини перестають на неї реагувати.
Особливим типом научіння є імпринтинг.
Імпринтинг - фіксація в пам’яті ознак об’єктів під час формування або корегування вроджених поведінкових дій.
Для імпринтингу характерні тривалість і міцність. Найвідомішим прикладом імпринтингу є вироблення реакції слідування у виводкових птахів. Наприклад, у гусенят після вилуплення формується прив’язаність до першого побаченого об’єкта, що рухається. У природних умовах цим об’єктом стає мати, і гусенята відразу після вилуплення всюди слідують за нею (мал. 216, 1). Якщо першим об’єктом, що рухається, виявляється людина (мал. 216, 2) або навіть неживий предмет (наприклад, м’ячик), то гусенята прямуватимуть саме за ним.
Мал. 216. 1. Канадська казарка з виводком. 2. Конрад Лоренц та виводок гусенят, які сприймають його за матір
Ще одним типом научіння є метод проб і помилок. Він полягає в тому, що тварина в разі виникнення потреби робить безліч різних дій (проб), більшість з яких є марними (помилки). Але деякі допомагають досягти мети, і тоді вони закріплюються. Наприклад, під час експерименту голубу в клітку поміщають кружальце, з’єднане з годівницею із зерном. Якщо стукнути по ньому, годівниця опиняється у клітці. Голодний голуб ходить по клітці, клює різні об’єкти і, коли його дзьоб випадково потрапляє в кружальце, отримує їжу. Через певну кількість повторів голуб для отримання їжі вже спрямовано б’є кружальце дзьобом.
У природних умовах метод проб і помилок не завжди ефективний. Помилка може виявитися фатальною: зайцю не бажано помилятися у своїй поведінці, побачивши вовка. Наставника, який навчить, теж немає. Спосіб научіння дитинчат батьками у природі не дуже поширений. Тому спрацьовує соціальне научіння, або научіння за допомогою спостереження. Суть його полягає в тому, що молода особина вчиться не на своїх, а на чужих помилках: копіюючи поведінку дорослих особин, вона переймає досвід поколінь.
Біологічний словничок: вроджена поведінка, набута поведінка, безумовний рефлекс, інстинкт, імпринтинг, научіння.
ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ
1. Яку поведінку називають вродженою? На чому вона базується? 2. Наведіть приклади безумовних рефлексів у тварин. 3. Що таке інстинкт? Наведіть приклади інстинктів. Чому в сучасній етології цей термін починають замінювати на «стратегія поведінки»? 4. Яку поведінку називають набутою? 5. Що таке научіння? Які типи научіння ви знаєте? Наведіть приклади.
Цікаво знати
- Відомо, що у пташенят імпринтинг відбувається ще до народження, під час перебування зародка в яйці. Так, самка крижня (дикої качки) під час насиджування яєць видає характерне крякання, і каченята, які перебувають у яйці, запам’ятовують цей звук. Коли каченята вилуплюються, вони біжать на голос матері. Каченята, які виведені в інкубаторі, не здатні впізнавати крик качки і не реагують на крякання самки.
- У кіз мати повинна навчитися впізнавати козеня відразу після народження, інакше вона може відмовитися вигодовувати його. Досить відлучити матір від козеняти на дві години, і вона може не визнати його.
Д.З. опрацювати матеріал підручника п.44, відеоматеріали.
https://meet.google.com/yyy-szea-agg - посилання на онлайн-урок (за розкладом)
18.04.2022-19.04.2022
Тема: Поведінка тварин. Поведінкові реакції.
Практична робота №7"Визначення форм поведінки тварин"
Поведінка тварин надзвичайно різноманітна за своїми формами, проявами й механізмами. Зазвичай усі форми поведінки тварин об’єднують у три основні групи - індивідуальна, репродуктивна і соціальна.
• Індивідуальна поведінка включає різноманітні понеділкові акти, спрямовані на виживання і життєзабезпечення окремої особини. Основні з них такі: пересування: дослідницька активність; кормова поведінка; поведінка, спрямована на підтримання температури тіла; захист від ворогів; догляд за чистотою тіла; потреба у грі; використання знарядь.
Пересування - переміщення тварини в просторі, що потрібне для виконання будь-яких пристосувальних функцій (мал. 260), рухається завдяки зміні форми клітини (амебоїдний рух); 3 - хвилеподібний рух вужа звичайного; 4 - реактивний рух восьминога; 5 - антилопа гну рухається за допомогою кінцівок
Приклади типів пересування тварин: 1 - Інфузорія-туфелька рухається за допомогою війок; 2 - амеба протей
Дослідницька активність - комплекс поведінкових актів, які знайомлять тварину з навколишнім середовищем. Досліджуючи свою територію, тварина отримує уявлення про місцезнаходження харчових та інших ресурсів (мал. 261), потенційних партнерів для парування і місць, де можна сховатися від хижаків.
Кормова поведінка - складний комплекс рухів, спрямованих на знаходження, схоплювання, утримання здобичі. Для прикладу ознайомимося з кормовою поведінкою личинки мурашиного лева, який трапляється по всій Україні. Цю комаху названо так через її поведінку. Личинка мурашиного лева викопує в піску конічну ямку - своєрідну лійку, викидаючи пісок головою (мал. 262). Вона запаюється в її центрі, виставляючи назовні лише щелепи, і чекав на здобич - різних комах, найчастіше мурашок. Якщо здобич намагається вибратися з лійки, личинка кидає їй під ноги пісок. Піщинки збивають жертву з ніг, і вона скочується на дно пастки. Личинка встромляє у здобич свої серпоподібні щелепи і впорскує в неї травні соки, після чого висмоктує перетравлений вміст (пригадайте, яким ще тваринах притаманне позакишкове травлення).
Лисиця обстежує свої «володіння» в пошуках їжі
Мурашиний лек 1 - доросла особина; 2 - личинка; 3 - ловча лійка личинки
Поведінка, спрямована на пошук оптимального температурного режиму. Наприклад, пошук ящіркою затінку й прохолоди під час спеки (мал. 263). Метелики підвищують температуру власного тіла, сідаючи на відкриті місця і розправляючи крила.
• Захисна поведінка пов’язана з пошуками укриття, уникненням небезпек, охороною дитинчат. Більшість гризунів ховаються від хижаків у норах, щілинах тощо. Для попередження хижаків багато тварин набуває характерних агресивних поз (мал. 261).
• Гігієнічна поведінка спрямована на підтримання чистоти тіла. Однією зі складових цієї поведінки є грумінг. Це поведінка тварин, спрямована на очищення поверхні тіла, наприклад умивання, купання. У більшості ссавців чищення шерсті є щоденною вправою. У горобця хатнього грумінг проявляється в чищенні пір’я дзьобом, купанні у водних і пилових ваннах (мал. 265, 1). Мухи під час грумінгу спочатку активно потирають одну об одну передні лапки, а потім за допомогою них чистять усе тіло (мал. 265, 2).
Ящірка ховається від спеки у затінку
• Гра - сукупність специфічних проявів усіх форм поведінки дорослої тварини, характерна здебільшого для молодих особин. У різних видів тварин, особливо у ссавців, спостерігають поведінку, яку можна назвати саме грою (мал. 266). Дитинчата домашньої кішки завзято граються з м’ячем: стрибають на нього, катають по підлозі. Вовченята і лисенята шалено крутяться, намагаючися схопити одне одного за хвіст. Функція гри у тварин достеменно ще не відома. Деякі дослідники вважають, що це, можливо, вивільнення надлишкової енергії. Інші - що гра - це тренування в особливо важливих сферах життєдіяльності тварини, наприклад у полюванні.
Мал. 266. Приклади гри у ссавців: 1 кошеня грається з іграшкою; 2 - молоді гепарди; 3 — молоді індійські слони
Діяльність за допомогою знарядь - особлива категорія індивідуальної поведінки, коли тварина використовує предмети як «знаряддя праці». Наприклад, морські видри використовують каміння, щоб відкрити мушлі молюсків або панцир морського їжака (мал. 267, 1). Шимпанзе очищеною від листків гілочкою дістає термітів і мурашок (мал. 267, 2).
• Репродуктивна поведінка пов’язана з утворенням шлюбних пар, народженням потомства й турботою про нього. Вона часто супроводжується залицянням. Функція залицяння полягає в тому, щоб звести разом двох тварин різної статі в умовах, які забезпечують найбільшу ймовірність успішного парування.
Шлюбні сигнали жуків-світляків належать до зорових демонстрацій (мал. 268). Літаючи, самці виробляють спалахи світла. Самки реагують на сигнали самця коротким спалахом. Самець відповідає на сигнал самки, наближаючись до неї, і пара продовжує обмінюватися сигналами доти, доки самець не підлітає і не спаровується із самкою.
Є тварини, які, залицяючися до самок, виконують «любовні серенади». Одні з найкращих «співаків» - горбаті кити. Залицяння в них супроводжуються любовними піснями, які можуть тривати цілу добу. Соловей теж співає від заходу сонця до світанку саме для того, щоб завоювати «даму свого серця».
У різних видів тварин шлюбні стосунки неоднакові. Лебеді та гуси вибирають собі партнера зазвичай на все життя. Більшість співочих птахів утворюють пари лише на сезон. Дрібні ссавці (наприклад, гризуни - миші, пацюки) часто не утворюють постійних пар.
Соціальна, або суспільна, поведінка включає всі типи взаємодій тварин в угрупованнях. Одні тварини ведуть поодинокий спосіб життя, наприклад тигри. Інші види утворюють різноманітні за чисельністю (до багатьох тисяч особин) та рівнем складності спільноти.
Так, терміти живуть у складно організованих колоніях, число дорослих особин у яких може досягати від декількох сотень до декількох мільйонів. Людиноподібні мавпи орангутани живуть маленькими групами, які складаються із самки та її дитинчат. Зрідка трапляються групи з двох дорослих самок. Самці ведуть поодинокий спосіб життя.
Мал. 268. Шлюбна поведінка жуків-світляків: 1 - самка світляка звичайного; 2 - світляки в лісі (довга експозиція демонструє напрямки польоту самців)
Не будь-яка грушова активність тварин є соціальною. Наприклад, спільний політ метеликів на світло або загальну втечу тварин від лісової пожежі не можна назвати суспільною поведінкою.
Біологічний словничок: індивідуальний, репродуктивний і соціальний тип поведінки, грумінг.
Опрацювати п. 43, виконати практичну роботу №7 "Вивчення форм поведінки тварин" (на прикладі домашніх тварин) ст.221
11.04.2022 - 12.04.2022
Тема: Узагальнення знань з теми "Процеси життєдіяльності тварин"
Виберіть одну правильну відповідь.
1. Органом дихання крокодила є:
а) зябра; б) легені; в) трахеї.
2. Кровоносна система в гідри:
а) замкнена; б) незамкнена; в) відсутня.
3. Скелет у краба:
а) зовнішній; б) внутрішній; в) гідростатичний.
Напишіть «так», якщо ви згодні із наведеним твердженням, або «ні», якщо не згодні:
№ | Твердження | «Так» або «ні» |
4 | Печінка входить до складу травної системи | |
5 | Їжак має променеву симетрію тіла | |
6 | Акула має у серці дві камери |
7. Дайте визначення.
Серце — це___________________________ .
8. Дайте відповідь на запитання.
Навіщо тваринам потрібна видільна система?
Варіант 2
Виберіть одну правильну відповідь.
1. Органом дихання коропа є:
а) зябра; б) легені; в) трахеї.
2. Кровоносна система в каракурта:
а) замкнена; б) незамкнена; в) відсутня.
3. Скелет у кита:
а) зовнішній; б) внутрішній; в) гідростатичний.
Напишіть «так», якщо ви згодні із наведеним твердженням, або «ні», якщо не згодні:
№ | Твердження | «Так» або «ні» |
4 | Нирка входить до складу травної системи | |
5 | Медуза аурелія має променеву симетрію тіла | |
6 | Шпак має в серці дві камери |
7. Дайте визначення. Нирка — це_____________________.
8. Дайте відповідь на запитання.
Навіщо тваринам потрібна дихальна система?
Варіант 3
Виберіть одну правильну відповідь.
1. Органом дихання коника є:
а) зябра; б) легені; в) трахеї.
2. Кровоносна система в курки:
а) замкнена; б) незамкнена; в) відсутня.
3. Скелет у медичної п’явки:
а) зовнішній; б) внутрішній; в) гідростатичний.
Напишіть «так», якщо ви згодні із наведеним твердженням, або «ні», якщо не згодні:
№ | Твердження | «Так» або «ні» |
4 | Шлунок входить до складу травної системи | |
5 | Ворона має двобічну симетрію тіла | |
6 | Карась має у серці три камери |
7. Дайте визначення. Шлунок — це_________________________________.
8. Дайте відповідь на запитання.
Навіщо тваринам потрібна кровоносна система?
04.04.2022-05.04.2022
Тема: Індивідуальний розвиток тварин. Тривалість життя, ріст тварин.
https://www.youtube.com/watch?v=QDUlcQ7MyYg
https://www.youtube.com/watch?v=Iz9UPeJ4_Hs
опрацювати п. 40,41,42.
09.02.2022
Тема: Дихання тварин
«Щоб жити, необхідна вміти десь діставати кисень, а потім надсилати його до кожної живої клітинки. Більшість організмів нашої 3емлі черпають цей газ із атмосфери або з води, де він перебуває в розчиненому стані», - писав Б. Ф. Сергєєв у своїй книзі «Цікава фізіологія». А для його потрібен кисень живим організмам?
Цілісний процес дихання у тварин умовно поділяють на три етапи: зовнішнє дихання, транспорт газів і внутрішнє дихання. Зовнішнє дихання ще називають газообміном, оскільки відбувається обмін газів між організмом і зовнішнім середовищем. Завдяки цьому процесу, тварина отримує кисень і позбавляється від вуглекислого газу, що є кінцевим продуктом дихання. Другий етап - транспорт газів в організмі. Це забезпечують або спеціальні трубочки-трахеї або рідини в середині тіла тварин. У більшості випадків такою рідиною є кров, що містить гемоглобін. Ця сполука прив’язує до себе кисень і транспортує його до клітин, подібним способом звільняє клітини від вуглекислого газу. Внутрішнє дихання відбувається вже в клітинах. Прості поживні речовини (амінокислоти, жирні кислоти, прості вуглеводи) за допомогою ферментів клітини розщеплюються, під пас цього вивільняється необхідна для життєдіяльності організму ЕНЕРГІЯ. 1 саме для цього потрібен КИСЕНЬ. Основне значення дихання полягає у вивільненні енергії з поживних речовин за допомогою кисню, який бере участь у реакціях окиснення.
Потрібно зауважити, що окиснення поживних речовин під час внутрішнього дихання може відбуватися й без участі кисню за допомогою інших реакцій, але тоді вихід енергії буде невеликим. Таке дихання називають анаеробним, а самих організмів - анаеробами. Анаеробне дихання властиве внутрішнім паразитам (сисунам, ціп’якам, аскаридам), глибоководним червам. Більшість тварин у своєму диханні використовують кисень атмосферного повітря чи кисень, розчинений у воді, і їх називають аеробами, а дихання - аеробним.
Отже, ДИХАННЯ ТВАРИН - сукупність процесів, що забезпечують надходження в організм із навколишнього середовища кисню, його використання клітинами для окиснення органічних речовин і виділення з організму вуглекислого газу.
ДИХАЛЬНА СИСТЕМА - сукупність органів для проведення повітря чи води, що містять кисень, та газообміну між організмом і навколишніх середовищем. Розвиваються органи дихання як вирости зовнішніх покривів чи стінки кишкового тракту. До складу дихальної системи можуть входити дихальні шляхи та органи газообміну. Так, у хребетних дихальними шляхами є носова порожнина, гортань, трахея та бронхи, а органами газообміну - легені.
Таблиця 14. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІВ ДИХАННЯ
Група | Характерні особливості органів дихання |
Кишковопорожнинні. Плоскі черви. Круглі черви | Газообмін через усю поверхню тіла. Спеціальні органи дихання відсутні Паразитичні форми - анаероби (більшість) |
Кільчасті черви | Зовнішні ля бра (багатощетинкові черви) і вся поверхня тіла (малощетинкові черви, п'явки) |
Молюски | Зябра (двостулкові, головоногі) і легені (черевоногі) |
Членистоногі | Зябра (ракоподібні), трахеї і легені (павукоподібні), трахеї (комахи] |
Риби | Зябра. Додаткові органи для дихання: легені (дводишні риби), ділянки ротової порожними, глотки задньої кишки, плавальний міхур |
Земноводні | Легені комірчасті, зябра (у личинок) і шкіра (з великою кількістю судин). Дихальні шляхи: ніздрі, рот, трахейно-гортанна камера |
Плазуни | Легені комірчасті Дихальні шляхи: ніздрі гортань, трахея, бронхи |
Птахи | Легені губчасті. Дихальні шляхи: ніздрі, носова порожнина, верхня гортань, трахея, нижня гортань із голосовим апаратом бронхи. Є повітрям мішки |
Ссавці | Легені альвеолярні. Дихальні шляхи: ніздрі, носова порожнина, гортань із голосовим апаратом, трахея, бронхи |
https://www.youtube.com/watch?v=fqOhuaFuqjE
Домашнє завдання: переглянути відео і матеріал підручника п.32. Скласти конспект.
07.02.2022
Тема: Травлення тварин.
https://meet.google.com/yyy-szea-agg - запрошую на відеозустріч о 10-10
Які основні етапи травлення тварин?
У тварин травлення є початковим етапом обміну речовин. Під час травлення їжа в більшості тварин зазнає спочатку механічного подрібнення. Наприклад, черевоногі молюски роблять це за допомогою язика з терткою, хребетні використовують зуби, рогові щелепи, дзьоб. У тварин, які живляться рідкою їжею, подрібнення відсутнє. Наприклад, комарі, москіти, клопи, блохи, п’явки всмоктують поживні рідини за допомогою колючо-сисного ротового апарата або мускулистої глотки.
Основні етапи травлення |
1. Механічна й хімічна обробка їжі |
2. Всмоктування простих сполук |
3. Транспорт простих поживних сполук |
4. Засвоєння простих сполук |
5. Видалення неперетравлених решток |
Далі подрібнена їжа зазнає хімічного розщеплення за допомогою ферментів. Ці активні речовини утворюються в травних залозах і виділяються в травну систему. Завдяки ферментам, складні речовини, якими є складні вуглеводи, жири й білки, перетворюються на прості сполуки з невеликою молекулярною масою. Отримані прості речовини в такому вигляді вже можуть проникати через стінки кишечника в кров завдяки всмоктуванню. Потім ці речовини транспортуються до клітин, проникають у них через клітинні мембрани й включаються в процеси побудови власних речовин та отримання енергії для життєдіяльності організму.
Отже, ТРАВЛЕННЯ ТВАРИН - це сукупність процесів, які здійснюють подрібнення й розщеплення їжі на прості речовини, що можуть всмоктуватися та брати участь у процесі обміну речовин.
Які є типи травлення?
Травлення у більшості тварин відбувається всередині організму. Їжа надходить у кишкову порожнину або в травну систему, де й зазнає змін. У деяких тварин травлення починається поза організмом. Наприклад, павуки за допомогою хеліцер із кігтиками вводять у тіло жертви отруту, яка й розщеплює вміст тіла на рідку масу. За місцем проходження травлення виділяють два його типи - організмове й позаорганізмове. Травлення усередині організму здійснюється за допомогою ферментів, які зосереджуються в клітинах, на поверхні клітин або виділяються в порожнини органів травлення. За цією ознакою розрізняють три типи організмового травлення: внутрішньоклітинне, позаклітинне та приклітинне.
https://www.youtube.com/watch?v=sRFCqRAvMH0
Домашнє завдання: ознайомтесь з відео таматеріалами підручника п. 31. Складіть конспект
01.02.2022
Тема: Живлення тварин
Домашнє завдання : опрацювати матерал підручника, відеоматкріали. Повторити 25 -30
31.01.2022
Тема: Живлення тварин
Перегляньте відео. складіть конспект "Живлення тварин"
https://www.youtube.com/watch?v=cQ6MG937Shw
02.11.2021
Тема: Особливості будови та життєдіяльності павукоподібних.
Загальна характеристика Павукоподібних
Павукоподібні або арахніди (Arachnida), клас типу членистоногих, який включає павуків, скорпіонів і кліщів. Вони відрізняються від інших комах, оскільки мають тільки дві частини тіла: голову, об'єднану з грудною кліткою (головогруди), і черевце.
Сучасні павукоподібні представлені наземними формами, які походять від водяних членистоногих, які спочатку заселяли моря. Щоб пристосуватися до наземного способу існування, павукоподібні повинні були: здійснити зміну органів дихання; максимально зменшити випаровування води з поверхні тіла; перейти на нові об'єкти живлення.
Основні особливості організації, що забезпечили пристосування павукоподібних до життя на суходолі: поява «легенів» і трахей - органів дихання атмосферним киснем; воскові виділення кутикули, які перешкоджають випаровуванню води; зменшення розмірів тіла для обмеження числа линьок; розвиток копулятивних органів і внутрішнього запліднення.
Зовнішня будова
Тіло павукоподібних складається з головогрудей і черевця. Головогруди вкриті щільною кутикулою і включають шість сегментів. Кінцівки першого сегмента - хеліцери - є органами захоплення і подрібнення їжі. У павуків на кінчиках хеліцер відкриваються протоки отруйних залоз. Кінцівки другого сегмента - педипальпи - виконують функцію утримання здобичі, беруть участь у перенесенні сперми в статеві шляхи самки, слугують органами дотику. Кінцівки наступних чотирьох сегментів - ноги - беруть участь у пересуванні, плетінні павутини (павуки), викопуванні нірок, утриманні яєчного кокона, здобичі. Вони мають нюхові та дотикові рецептори. На відміну від ракоподібних обидві антени у павуків редукуються, фасеткові очі відсутні.
Черевце з'єднується з головогрудьми за допомогою сьомого сегмента, який не несе кінцівок. Кінцівки черевця, які несуть «зябра», перетворюються на «легені». Кінцівки десятого й одинадцятого сегментів утворюють у павуків павутинні бородавки. Характерною особливістю павукоподібних є тенденція до злиття члеників тіла, з утворенням головогрудей ї черевця. У більш примітивних (фаланги) обидва відділи ще зберігають сегментацію. Скорпіони мають сегментацію тільки на черевці, у павуків черевце вже не сегментоване, а кліщі втратили навіть поділ тіла на головогруди і черевце.
Внутрішня будова
Нервова система
Нервова система характеризується подальшою концентрацією нервових вузлів. У павуків у передньому відділі головогрудей виникає єдине скупчення нейронів - головогрудна нервова маса. З органів чуттів розвинені дотик (чутливі волоски на тілі та кінцівках) і нюх. Зір дуже слабкий, є декілька пар простих очок.
Травна система
Більшість павукоподібних - хижаки, пристосовані до живлення напіврідкою їжею. Травлення у багатьох павукоподібних відбувається в два етапи: 1) зовнішнє, 2) внутрішнє (кишкове). Спіймана здобич убивається отрутою, покриви жертви розриваються і всередину вводяться травні соки. Потім розріджений вміст жертви всмоктується. Для цього слугує забезпечена м'язами глотка, яка переходить у тонкий стравохід і далі, - у сисний шлунок. Вирости кишечника утворюють печінку, клітини якої виділяють травні ферменти.
Дихальна система
Усі павукоподібні мають органи повітряного дихання. Навіть ті з павукоподібних, які вторинно переселилися у воду, дихають атмосферним повітрям. Дихальна система представлена "легенями" або трахеями. Ті й інші відкриваються назовні отворами - стигмами на боках члеників. У легеневих мішках розташовані численні листоподібні складки, в яких є кровоносні капіляри. Легені павукоподібних гомологічні зябрам ракоподібних. Трахеї - це система розгалужених трубочок, які підходять безпосередньо до всіх органів, де і здійснюється тканинний газообмін. «Легені» павукоподібних недосконалі, випаровують багато води, тому легеневі форми (деякі павуки, скорпіони) змушені жити в місцях, насичених вологою,- у підстилці тропічного лісу, ґрунті, норах. У вищих павуків виникають трахеї (за ступенем розвитку вони примітивніші за трахеї комах). Деякі павуки мають і «легені», і трахеї. Кліщі завдяки малим розмірам пристосувалися до поглинання кисню всією поверхнею тіла.
Кровоносна система
Кровоносна система найскладніша у скорпіонів і павуків, у яких дихання легеневе. У цих тварин кровоносна система подібна до такої в ракоподібних. На спинному боці головогрудей розташоване серце, від якого відходять великі кровоносні судини. Простіша будова кровоносної системи у павукоподібних, які дихають трахеями. Найпростіша кровоносна система у кліщів: у них її може не бути зовсім або вона складається з мішкоподібного серця і пари остій (отворів).
 Павук-хрестовик |
Представлена мальпігієвими судинами - сліпими виростами кишечника. У їхніх клітинах накопичуються екскрети. Речовини, що виділяються, заздалегідь зневоднюються, щоб уникнути втрати води. У деяких примітивних павукоподібних як органи виділення збереглися рудименти метанефридіїв.
Статева система
Павукоподібні роздільностатеві. Запліднення в більшості випадків внутрішнє. Сперма виробляється в сім'яниках самців і доставляється в статеві шляхи самиці за допомогою педипальп, які утворюють копулятивний орган. Яйця містять багато жовтка, розвиток прямий. Виняток становлять кліщі, у яких є личинкова стадія.
Отже:
|
| Зовнішню будова павука: 1 - головогруди; 2 - ногощупальця; 3 - вічка; 4 - ніжки; 5 - черевце; 6 - павутинні бородавки |
1. Відділи тіла:головогруди , несегментоване черевце без черевних ніжок .
2. На головогрудях розташовані хеліцери , ногощупальця , 4 пари ходильних ніг з кігтиками .
3. Вусики відсутні, 1-4 пари простих очей.
4. На черевці є павутинні бородавки.
5. Хітиновий покрив вкритий воскоподібною речовиною.
Особливості внутрішньої будови
1. Травлення зовнішнє, сисний шлунок, є печінка.
2. Черевний нервовий ланцюжок зливається у підглоткову нервову масу.
3. Органи виділення - мальпігієві судини.
4. Запліднення зовнішньо - внутрішнє, розвиток прямий.
5. Серце розташоване в черевці.
6. Органи дихання - два легеневі мішки при основі черевця, трахеї.
 | Внутрішня будова павука: 1 - рот; 2 - стравохід; 3 - шлунок; 4 - кишечник; 5 - анальний отвір; 6 - легеневий мішок; 7 - трахеї; 8 - серце; 9 - мальпігієві судини; 10 - головний мозок; 11 - вузли черепного нервового ланцюжка; 12 - отруйна залоза; 13 - павутинні залози; 14 - статева система |
Перегляньте відео!
https://www.youtube.com/watch?v=GJt4BEfWFmc
Домашнє завдання : опрацювати матерал підручника, відеоматкріали. Скласти конспект.
01.11.2021
Тема: Різноманітність та практичне значення Ракоподібних.
До ракоподібних належать понад 50 000 видів, що діляться на дві великі групи - нижчі та вищі ракоподібні.
Нижчі ракоподібні - це ракоподібні з непостійною кількістю сегментів. Вони дрібні за розміром і є переважно гермафродитами. Живуть, зазвичай, у товщі води, є серед них і паразити (наприклад, коропоїди). Серед нижчих ракоподібних можна виділити (для ознайомлення) такі групи: зяброногі, веслоногі, вусоногі, коропоїди.
Іл. Нижчі ракоподібні: 1 - артемія; 2 - дафнія; 3 - циклоп; 4 - морська качечка; 5 - коропоїд
Зяброногі - це найпримітивніші ракоподібні, у яких ніжки одночасно служать для плавання, дихання й спрямовування їжі до рота. До цієї групи належить артемії, відомі тим, що можуть жити в дуже солоних водоймах. Зяброногими є й такі гіллястовусі рачки, як дафнії. Цю тварину за її стрибкоподібний спосіб пересування у воді у народі називають «водяною блохою».
Веслоногі пересуваються за допомогою першої пари вусиків, які мають вигляд весел. У веслоногих є лише одне просте око, як у міфічної істоти з давньогрецького міфа. До цієї групи належить циклопи - хижаки, які живляться дрібними безхребетними тваринами
Вусоногі мають м’яке тіло, черепашку з вапнякових пластинок і вусикоподібні ноги для дихання та ловлі здобичі. Через прикріплений або паразитичний спосіб життя вони є гермафродитами й мають спрощену будову. Найвідомішими представниками є морські жолуді, морські качечки та ін.
Ще однією групою паразитичних ракоподібних є коропоїди. Паразитують на шкірі й зябрах риб, тритонів, пуголовків жаб і деяких молюсків. Їхні ротові органи перетворилися на хоботок для висмоктування крові.
Отже, нижчі ракоподібні мають кінцівки, що здійснюють функції дихання, плавання й живлення.
Чим відрізняються вищі ракоподібні?
Вищі ракоподібні - це ракоподібні з постійною кількістю сегментів тіла. Це тварини середніх та великих розмірів, у них міцний панцир, характерна роздільностатевість. Із вищими ракоподібними знайомимося на прикладі таких груп: рівноногі, різноногі, ротоногі, десятиногі.
Рівноногі об’єднують водяних та наземних ракоподібних, які мають однакові черевні та грудні кінцівки. Найбільш відомим видом рівноногих раків є мокриця звичайна, що зустрічається у вологому ґрунті та в лісовій підстилці, сирих підвалах. У прісних водоймах поширені схожі на мокриць водяні віслючки, які живляться рештками рослин, у морях - морські таргани.
Десятиногі - це найвище організовані ракоподібні, більшість з яких живе в морях, деякі - у прісноводних водоймах та на суходолі. Ці тварини мають 5 пар ходильних ніг і клешні на першій парі. У наших прісних водоймах поширені два види раків - широкопалий та вузькопалий. Окрім річкових раків, до цієї групи належать раки-самітники, краби, креветки, омари, лангусти.
Раки-самітники - морські раки з м’яким спіралеподібним черевцем і несиметричними клешнями. Найцікавіша риса раків-самітників - співдружність деяких видів з актиніями. До раків-самітників належить і найбільший представник ракоподібних - японський краб-павук, розміри його кінцівок можуть становити чотири метри. У Чорному морі є рак-самітник Діогена.
Краби - десятиногі раки, у більшості задня частина тіла вкорочена. Мають дуже товстий зовнішній скелет та невелике черевце, підігнуте під головогруди. Розповсюджені краби в усіх океанах, є багато прісноводних (прісноводний краб) та сухопутних крабів (краб пальмовий злодій). У Чорному морі поширений трав’яний краб.
Креветки - найпримітивніші десятиногі, які розповсюджені в усіх морях та океанах. Деякі види креветок живуть у симбіозі з великими рибами, вони збирають з риби зовнішніх паразитів та відмерлу луску (креветка-чистильник). У Чорному та Азовському морях живуть піщана, трав’яна, зелена, тигрова креветки.
Омари - великі десятиногі ракоподібні з великими клешнями, подібні до річкових раків. Живляться безхребетними, на яких полюють уночі. Найбільшим у цій групі є омар європейський.
Лангусти - десятиногі ракоподібні з довгим черевцем. На відміну від омарів, вони не мають клешень, усе тіло й товсті антени вкриті шипами. Основним ворогом лангустів є восьминоги. У помірних водах Європи проживає лише лангуст звичайний.
Яка роль ракоподібних у природі та житті людини?
Ракоподібні є важливою ланкою в ланцюгу живлення. Зокрема, дрібні ракоподібні (водяні віслюки, дафнії, циклопи) складають основну частку планктону та є основним кормом для риб і багатьох інших видів тварин. Чимало ракоподібних є природними фільтраторами води (морські жолуді). Річкові раки виконують роль санітарів водойм, тому що переробляють органічні рештки.
Багато ракоподібних (річковий рак, камчатський краб, креветки, омари, лангусти) є об’єктами промислу та використовуються людиною в їжу. Окремі види (дафнії) розводять у спеціальних басейнах для того, щоб підгодовувати молодь осетрових і лососевих риб. Є ракоподібні, які живуть у акваріумах (блакитний кубинський рак). У тілі деяких ракоподібних проходить розвиток червів - паразитів людини. Циклоп є проміжним хазяїном у циклі розвитку стьожака широкого та ришти, а раки, як і краби, є другим проміжним хазяїном у розвитку сисуна легеневого. Серед ракоподібних є паразити (коропоїди), через які інколи гине риба. Морські жолуді спричинюють збитки в судноплавстві. Ними обростають днища суден, і це сповільнює їх плавання. До Червоної книги України занесено 26 видів ракоподібних, серед яких річковий рак широкопалий, кріт морський, краб трав’яний, краб волохатий, краб кам’яний, краб мармуровий, краб прісноводний та ін.
ДІЯЛЬНІСТЬ
Самостійна робота з ілюстраціями
Розгляньте ілюстрації та зіставте назви тварин із їх зображеннями: 1 - річковий рак вузькопалий, 2 - блакитний кубинський рак, 3 - пальмовий злодій, 4 - камчатський краб, 5 - лангуст, 6 - морський жолудь, 7 - омар, 8 - коропоїд.
Біологія + Кулінарія
Крабові палички (імітація крабового м’яса) - вид продуктів штучно створених із обробленого рибного білка або подрібненого м’яса океанічних риб (минтай, хек). За формою та кольором нагадують м’ясо крабової клешні. Усупереч назві, крабові палички зовсім не містять м’яса крабів. Чому ж крабові палички займають четверте місце у списку шкідливих продуктів харчування
Перегляньте відео!
https://www.youtube.com/watch?v=UTJ0K9zOV3A
Запитання для самоконтролю (відповіді записати в робочий зошит)
1-6
1. Назвіть дві групи ракоподібних. 2. Наведіть приклади нижчих раків. 3. Назвіть представників вищих раків. 4. Наведіть приклади десятиногих раків. 5. Назвіть ракоподібних, поширених в Україні та вашій місцевості. 6. Наведіть приклади рідкісних ракоподібних.
7-9
7. Які особливості нижчих ракоподібних? 8. Чим відрізняються вищі ракоподібні? 9. Яка роль ракоподібних у природі та житті людини?
10-12
10. Якими ознаками відрізняються ракоподібні різних видів?
Немає коментарів:
Дописати коментар