Хімія 7 - Б клас

  https://meet.google.com/yyy-szea-agg - посилання на онлайн уроки (за розкладом)

26.04.2022-27.04.22

Тема: Взаємодія води з оксидами. Поняття про гідрати оксидів. Основи, кислоти

https://www.youtube.com/watch?v=HHdWONB-fzU

Взаємодія води з оксидами металічних елементів. Ви вже ознайомилися з основною хімічною властивістю кисню — підтримувати горіння. Крім того, за участю кисню відбуваються реакції повільного окиснення. У результаті цих реакцій утворюються складні речовини — оксиди.

Пригадайте, чи тільки прості речовини, згоряючи, утворюють оксиди.

Звернемося до демонстраційних дослідів і з’ясуємо, як вода проявляє себе щодо оксидів. Уважно спостерігайте за перебігом реакцій.

Дослід 1. У порцелянову чашку насиплемо грудочки кальцій оксиду (негашене вапно). Обережно доллємо води.

Відбувається бурхлива взаємодія води з кальцій оксидом, що супроводжується виділенням великої кількості теплоти 

Про що свідчить виділення теплоти?

. Взаємодія негашеного вапна з водою

Кальцій оксид унаслідок реакції перетворюється на пухкий білий порошок — гашене вапно (тривіальна назва). Відбулася реакція:

Дослід 2. Дослідження порошку кальцій оксиду на розчинність у воді показало, що він частково розчиняється з утворенням розчину, мильного на дотик. Добутий розчин розіллємо у дві пробірки. До розчину в першій пробірці доллємо розчин фенолфталеїну, до другої — лакмус фіолетовий. Спостереження показують, що забарвлення фенолфталеїну змінилося на малинове, а лакмусу — на синє.

Речовини, що змінюють своє забарвлення під дією лугів або кислот, називають індикаторами.

Ученими досліджено, що зміна забарвлення фенолфталеїну на малинове, а лакмусу — на синє відбувається в лужному середовищі. Отже, унаслідок реакції води з кальцій оксидом утворився гідрат оксиду (сполука оксиду з водою), що виявляє лужні (основні) властивості.

У хімії такі гідрати оксидів металічних елементів називають основами. Відповідно оксиди, які утворюють основи, називають основними.

Подібно до того, як взаємодіє з водою кальцій оксид, реагують натрій оксид, калій оксид та ін. Наприклад:

Na2O + Н2О = 2NaOH

Розчинні у воді основи називають лугами.

Більшість оксидів металічних елементів (FeO, Fe2О3, CrО, Cr2О3, CuО) не реагують з водою, але їм теж відповідають гідрати оксидів.

Взаємодія води з оксидами неметалічних елементів. З реакцією добування фосфор(V) оксиду ви вже ознайомилися під час виконання досліду горіння фосфору 

Дослід 3 (дослід проводять під тягою). Для демонстрації взаємодії фосфор(V) оксиду з водою в хімічну склянку наливають воду, над якою в ложці для спалювання речовин спалюють червоний фосфор. Утворений фосфор(V) оксид взаємодіє з водою. Якщо в добутий розчин додати лакмус, його забарвлення змінюється на червоне. Зміна забарвлення лакмусу свідчить про появу кислого середовища. Отже, фосфор(V) оксид, сполучаючись із водою, утворює кислоту. Рівняння реакції:

Вода взаємодіє також з іншими оксидами неметалічних елементів: сульфур(VІ) оксидом, карбон(ІV) оксидом, нітроген(V) оксидом. Відповідно утворюються сульфатна H2SO4, карбонатна Н2СО3 і нітратна HNO3 кислоти. Наприклад:

СО2 + Н2О ⇄ Н2СО3

Отже, гідратами оксидів неметалічних елементів є кислоти. Оксиди, яким відповідають кислоти, називають кислотними.

Д.З. опрацювати відеоматеріали, матеріал підручника п.28, виконати завдання.

  https://meet.google.com/yyy-szea-agg - посилання на онлайн уроки (за розкладом)

19..04.2022-20.04.22

Тема:  Виготовлення розчинів

https://www.youtube.com/watch?v=ZFC73sABqrM - перегляньте відео

Розглянемо, що необхідно робити, чим користуватися, щоб виготовити розчин з певною масовою часткою розчиненої речовини.

ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ РОЗЧИНУ. Незалежно від того, які розчини виготовляють, використовують тільки чисті розчинники. Заздалегідь готують посуд і необхідне обладнання для приготування розчину, а також посуд для його зберігання. Ви напевне звернули увагу, що в хімічному кабінеті розчини зберігаються у скляних ємкостях, на яких обов’язково є етикетка із зазначенням вмісту розчиненої речовини.

У хімічних лабораторіях для приготування розчинів використовують посуд, виготовлений із матеріалів, які не вступають у реакцію з компонентами розчину. Найчастіше цим матеріалом є скло. Посуд для зберігання розчинів обов’язково повинен бути закритий спеціально підібраними кришками чи пробками, щоб у нього не потрапляли пил і повітря, з окремими компонентами яких розчин може прореагувати

Для виготовлення розчину з ценною масовою часткою розчиненої речовини потрібні: речовина для розчинення, розчинник, посудина для виготовлення розчину, скляна паличка чи ложечка для помішування, терези, різноважки, мірний посуд (мал. 106).

Виготовлення розчину з певною масовою часткою розчиненої речовини. Перед виготовленням розчину здійснюють обчислення маси розчинної речовини та об’єму розчинника.

Перш ніж виготовити розчин солі з певною масовою часткою розчиненої речовини, що перебуває в твердому агрегатному стані, необхідно:

1. Зважити розчинену речовину.

2. Перенести її у колбу (стакан).

3. Відміряти необхідний об’єм розчинника — води.

4. Добавити воду до розчиненої речовини.

5. Перемішати компоненти до утворення гомогенного розчину.

Розглянемо це на прикладі.

Завдання. Виготовити розчин кухонної солі (натрій хлориду) масою 150 г з масовою часткою розчиненої речовини 20 %.

Мал. Послідовність виготовлення розчину

Скористаємось послідовністю дій як алгоритмом* виготовлення цього розчину.

Виготовлення розчинів потребує здійснення математичних розрахунків та правильного виконання практичних дій.

Скористайтеся наведеним алгоритмом і виконайте лабораторний дослід 5.

* Алгоритм — набір інструкцій, що описують порядок дій виконавця для досягнення результату вирішення завдання. З алгоритмами ви вже знайомились на уроках інформатики.

Скарбничка ерудита

Найсолоніше озеро знаходиться в Ізраїлії, його назва — Мертве море. У водах Мертвого моря вміст солей сягає понад 270 г на 1 л. Це приблизно у 8.6 разів більше, ніж в океанах. Серед солей переважають магній хлорид МgСl₂ і натрій хлорид NaCl, калій хлорид КСl і магній бромід MgBr₂. Через високий вміст розчинених солей густина води в ньому така, що не дає змоги тілу плавця пірнати, тобто, повністю занурюватись. В Інтернеті ви можете бачити світлини, на яких вода Мертвого морж тримає тіло відпочиваючих. тому, лежачи в ньому, вони читають газету.

На мілководді можна побачити нагромадження солей різноманітної форми, інколи навіть химерної 

Мал. Відкладення солей Мертвого моря

Д.З. опрацювати відеоматеріали, матеріал підручника п.27, виконати завдання.

1. Укажіть, що є зайвим у переліку посуду і приладів, необхідних для виготовлення розчинів: мірний циліндр, лінійка, хімічний стакан, терези, лабораторний штатив, реторта, скляна паличка.

2. Обчисліть об’єм води, необхідної для виготовлення розчину масою 4 г з масовою часткою харчової соди 8 %.

12..04.2022-13.04.22

        https://meet.google.com/yyy-szea-agg - посилання на онлайн уроки (за розкладом)

Тема:  Масова частка розчиненої речовини. Розвязок задач.

https://www.youtube.com/watch?v=sTI1HXmlgvs

https://www.youtube.com/watch?v=aWV2AcO9hFE

Перегляньте відеоматеріали, виконайте задачі за зразком

 05.04.2022-06.04.22

        https://meet.google.com/yyy-szea-agg - посилання на онлайн уроки (за розкладом)

Тема: Розчини. Його компоненти.Кількісний склад розчину. Масова частка розчиненої речовини.

Потрапляючи у воду, речовина під впливом молекул води розпадається на окремі частинки — молекули або йони.

Подібно до інших сумішей, розчини не мають постійного складу. Для вираження складу розчинів використовують масову частку розчиненої речовини.

Масова частка речовини ω — це відношення маси цієї речовини до маси розчину:

 

ω(речовини)=m(речовини)m(розчину)⋅100%

 

де ω (дубль-ве) — масова частка розчиненої речовини;

 

m — маса.

Наприклад, якщо масова частка речовини в розчині становить 0,25 або 25 %, це означає, що у розчині масою 100 г міститься 25 г розчиненої речовини.

 

Масову частку розчиненої речовини використовують для обчислень під час приготування розчинів із чистої речовини і води, розбавлення розчинів певної концентрації.

Характеризуючи розчин, можна зазначити масу розчиненої речовини та об'єм або масу розчинника. Наприклад, розчин масою 200 г складається з 40 г кухонної солі і 160 г води.

МАСОВА ЧАСТКА ЯК СПОСІБ ВИРАЖЕННЯ ВМІСТУ РОЗЧИНЕНОЇ РЕЧОВИНИ В РОЗЧИНІ. Одним із способів вираження вмісту розчиненої речовини в розчині є її масова частка. Для визначення масової частки речовини в розчині вдаються до математичної дії ділення подібно до того, як визначають масову частку хімічного елемента у складній речовині.

Повторіть параграф 17 і пригадайте, як обчислюється масова частка хімічного елемента в складній речовині

Масова частка розчиненої речовини W_р.р. (вимовляють «дубль-ве») — це відношення маси розчиненої речовини m₁, до загальної маси розчину m₂, яка складається з маси розчиненої речовини і маси розчинника. Масову частку обчислюють у частках від одиниці та у відсотках.

W_p.p. =  (1)

де m₁ — маса розчиненої речовини, а m₂ — маса розчину.

При обчисленні масової частки у відсотках частку відділення (формула 1) помножують на 100 %:

W_p.p. =  х 100% (2)

Масова частка показує, яку частку від загальної маси розчину, прийнятої за 100 %, становить маса розчиненої речовини. Наприклад, якщо вказано, що масова частка кухонної солі в розчині дорівнює 0,2 або 20 %, то це означає, що розчин на 20 % складається з розчиненої речовини і на 80 % — з розчинника. Тобто, кожні 100 г розчину містять 20 г солі й 80 г води.

Скориставшись формулою 1. Запишемо формули, за якими вистачають масу розчиненої речовини (формула 3) і масу розчину (формула 4):

m_р.р. = m_{розчину} ∙ W_р.р.

m_{розчину} =  (3)

Формули, що розглянуто, дозволяють обчислювати масову частку розчиненої речовини, її масу та масу розчину і розчинника.

РОЗРАХУНКИ З ВИЗНАЧЕННЯ МАСОВОЇ ЧАСТКИ РОЗЧИНЕНОЇ РЕЧОВИНИ.

Приклад 1. У розчині масою 600 г міститься 100 г цукру. Обчисліть масову частку розчиненої речовини у такому розчині.

Розв'язання

Для обчислення скористаємось формулами 1 чи 2:

W_p.p. =  = 0,2, або 20 % (0,2 х 100 %)

Відповідь: масова частка цукру 0,2 , або 20 %.

Приклад 2. Цукор масою 80 г розчинили у воді масою 240 г. Обчисліть масову частку цукру в утвореному розчині.

Розв'язання

1. Обчислимо масу розчину:

m_{(розчину)} = m_(води) + m_(цукpy) = 240 + 80 = 320 Г

2. Визначимо масову частку цукру за формулою 1:

ad

W _р.р =  = 0,25, або 25 % (0,25 ∙ 100 %)

Відповідь: масова частка цукру 0,25, або 25 %.

Якщо до розчину доливати воду, то збільшуються маса розчинника і розчину, а маса розчиненої речовини лишається без змін. Тобто, розчин розбавляється, і від цього масова частка розчиненої речовини змінюється. Як саме, розглянемо на прикладі задачі 3.

Приклад 3. До розчину масою 200 г з масовою часткою розчиненої солі 30 % долили 100 мл води. Обчисліть масову частку розчиненої солі у новому розчині.

Разв’язання

1. Визначимо масу солі у першому розчині:

m_(солі) = m Х W_p.p. = 200 ∙ 0,3 = 60 г

2. Обчислимо масу другого розчину:

m₂ = 200 +100 = 300 г

3. За формулою W_p.p. =  обчислимо масову частку розчиненої речовини у другому розчині:

W_(солі) =  = 0,2, або 20%

Відповідь: масова частка розчиненої речовини у новому розчині —20 %. Але 30 % > 20 %, отже, масова частка розчиненої речовини після розбавляння розчину водою зменшилася.

Масова частка речовин часто присутня на упаковках різної харчової продукції, медичних препаратів тощо (мал. 106)

Як бачимо, масова частка як спосіб вираження вмісту розчиненої речовини в розчині знаходить широке застосування.

https://www.youtube.com/watch?v=Z7SDF-OMN-Y - перегляньте відео

Д.З. - опрацювати відеоматеріали

 08.02.2022 - 09.02.2022

 https://meet.google.com/yyy-szea-agg  - запрошую на відеозустріч о 13-00 (09.02.22)

Тема: Умови виникнення і припинення горіння. Маркування небезпечних речовин.

Умови виникнення та припинення горіння цікавили людину із часів її першого знайомства з вогнем. Що саме потрібно для виникнення горіння? Насамперед - речовини, між якими відбуватиметься реакція, тобто горюча речовина та кисень. Вони мають тісно контактувати між собою, однак цього часто замало. Дрова у грубці не загоряються самі, хоча навколо них - повітря, яке містить кисень. Їх потрібно запалити, тобто довести температуру деревини до такої, щоб почалася її взаємодія з киснем. Для цього не потрібен безпосередній контакт дерева з вогнем 

Температура займання різних речовин неоднакова. Гас загоряється за 400 °С, сірка - за 450 °С, деревний пил -за 610 °С, білий фосфор - за 45-60 °С (залежно від ступеня його здрібнення).

Для продовження горіння, що почалося, подальше нагрівання вже не потрібне. Речовина нагрівається за рахунок тепла, яке виділяється внаслідок горіння. Під час горіння палива виділяється прихована в ньому хімічна енергія - теплова та світлова.

Щоб почалося горіння скіпки, потрібно ввести її кінчик у полум’я пальника. У цьому місці деревина нагрівається до потрібної температури і загоряється. Найближча до вогню ділянка скіпки нагрівається від тепла, що виділяється внаслідок горіння. Процес поширюється все далі й далі, захоплюючи нові й нові ділянки скіпки.

Інколи горюча речовина сильно здрібнена. Тобто є тонким порошком (вугільний, цукровий, борошняний пил) або дрібними розпорошеними в повітрі краплями (аерозоль гасу, бензину). Унаслідок підпалювання таких сумішей речовин з повітрям тепло швидко поширюється на всі боки. Уся суміш миттєво нагрівається до температури займання. Відбудеться швидке згоряння - спалах

Отже, для виникнення горіння потрібний тісний контакт горючої речовини з повітрям і нагрівання до температури займання. Якщо хоча б однієї із цих умов не буде дотримано, горіння не виникне. Зрозуміло, що для запобігання виникненню горіння досить порушити хоча б одну із зазначених умов.

Щоб припинити горіння палива в топках печей або послабити горіння, скорочують приплив кисню, закриваючи піддувало.

 

На умови припинення горіння зважають під час гасіння пожеж (рис. 22.3). Якщо горить дерев’яний будинок, намагаються баграми видалити з вогню горючі матеріали. Вогонь засипають піском, накривають цупкою тканиною, заливають водою, піною. Вода, потрапляючи на палаючу речовину, знижує її температуру, водяна пара, що утворюється, перешкоджає доступу повітря.

 

Наше життя неможливе без процесів горіння. Тож кожен має знати умови виникнення та припинення горіння, прийоми безпечного поводження з горючими та вогненебезпечними речовинами.

Марковання небезпечних речовин - важливий чинник захисту споживача, його здоров’я, довкілля тощо. Безпечне використання речовин передбачає їхнє розпізнавання, розуміння небезпеки, яку вони становлять для здоров’я людини і навколишнього середовища, розроблення засобів контролю їхнього вмісту в споживчих товарах. Ці відомості мають бути оформлені так, щоб головна інформація про ризики та застережні заходи була виділена й надана споживачеві у доступній формі. Важливим аспектом реалізації конституційного права громадян на інформацію є зрозуміле та чітке марковання товару (рис. 22.4).

Рис. 22.4. Марковання небезпечних речовин. 1. Вибухонебезпечна речовина. 2. Пожежонебезпечна речовина, окисник. 3. Пожежонебезпечна речовина, легкозаймиста. 4. Отруйна речовина. 5. Шкідлива для здоров’я подразнювальна речовина. 6. Їдка речовина. 7. Небезпечна для довкілля речовина

 

Марковання — це інструмент, який допомагає споживачеві зробити свідомий вибір.

Цікаво і пізнавально

Запровадження «Глобально збалансованої системи класифікації маркування хімікатів» - Globally Harmonized System of Classification and Libelling of Chemicals (GHS) - має на меті забезпечення інформацією про фізичну небезпеку та токсичність хімікатів для поліпшення захисту здоров’я людини та довкілля під час поводження з ними, їхнього транспортування та використання.

Розглянемо докладніше, як маркують засоби побутової хімії і речовини у їхньому складі. Етикетка має містити назву товару, відомості про його склад, інструкцію щодо безпечного використання, застережний знак і його словесну інтерпретацію (поміркуйте, чому на засобах для миття посуду немає застережних знаків), відомості про виробника (поясніть, для чого). Свідомий споживач повинен узяти до уваги інформацію на етикетці та неухильно виконувати інструкцію з безпечного використання товару, щоб мінімізувати ризики, пов’язані із цим.

ПРО ГОЛОВНЕ

Для виникнення горіння потрібний тісний контакт горючої речовини з повітрям (киснем у його складі) і нагрівання до температури займання. Для продовження горіння потрібне подальше нагрівання горючої речовини.

Для припинення горіння треба видалити горючу речовину, охолодити її нижче від температури займання, перекрити доступ кисню.

Кожна людина має знати умови виникнення й припинення горіння, прийоми безпечного поводження з горючими та вогненебезпечними речовинами.

Уміння читати марковання небезпечних речовин й правильно його розуміти потрібне кожній людині.

         https://www.youtube.com/watch?v=_wHHDm_JhaM

Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника, конспект, відео

02.02.2022

Тема: Взаємодія кисню з складними речовинами

Реакції повільного окиснення та горіння простих і складних речовин мають велике практичне значення для людини. За їх участю добувають оксиди, що можуть бути як сировиною для промисловості, так і виконувати функції каталізаторів у виробничих процесах. З цими реакціями пов’язаний процес дихання. Людський організм використовує глюкозу та інші органічні речовини як джерело енергії, яка вивільняється від їх окиснення. Під час повільного окиснення (гниття решток рослин) виділяється теплота, яку використовують у теплицях для вирощування овочів.

Електричну енергію, що забезпечує населення світлом, добувають перетворенням теплової енергії. У побуті реакцію горіння використовують для приготування їжі, а горіння сухого пального, дров — у туристичних походах

Реакції кисню зі складними речовинами. Кисень може взаємодіяти не лише з простими, а й зі складними речовинами. Такі реакції відбуваються, наприклад, коли горять етиловий спирт, ацетон, природний газ, який складається переважно з метану (мал. 74).

Мал. Горіння природного газу

Молекула метану CH4 містить атоми Карбону і Гідрогену, а молекула етилового спирту С2Н5ОН — ще й атом Оксигену. Внаслідок взаємодії цих речовин із киснем утворюються оксиди Карбону і Гідрогену — вуглекислий газ і вода (в газуватому стані):

CH4 + 2O2 =t CO2 + 2H2O;

С2Н5ОН + 3О2 =t 2СО2 + 3Н2О.

Ці оксиди виділяються також унаслідок спалювання деревини, нафтопродуктів, багатьох інших органічних речовин.

Гідроген сульфід, або сірководень, — газ, що має формулу H2S. За наявності кисню чи надлишку повітря він горить з утворенням сірчистого газу і водяної пари:

H2S + O2 →t SO2 + H2O.

• Перетворіть схему реакції на хімічне рівняння.

Кисень взаємодіє з деякими оксидами. Продуктами таких реакцій є інші оксиди, в яких елементи виявляють вищі значення валентності, ніж у вихідних сполуках. Наприклад, чадний газ, згоряючи в повітрі, перетворюється на вуглекислий газ:

2CO + O2 =t 2CO2.

Горіння. Розглянуті реакції супроводжуються однаковими зовнішніми ефектами.

Хімічну реакцію, під час якої виділяється теплота і з'являється полум'я, називають горінням.

          https://www.youtube.com/watch?v=s__fQ0WZI68

Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника, скласти конспект

01.02.2022

Тема: Поняття про оксиди, окиснення.

Унаслідок взаємодії фосфору, вугілля, сірки, заліза з киснем відбувається процес окиснення й утворюються нові речовини — оксиди Р2O5, СO2, SO2, Fе3O4.
Оксиди — це складні речовини, утворені двома елементами, одним із яких є Оксиген.
Горіння. Подібно до фосфору, сірки, вуглецю й заліза з киснем сполучається більшість металів і неметалів. При цьому завжди виділяється теплота, а реакції часто супроводжуються горінням.
Горіння — це хімічна реакція, під час якої відбувається окиснення речовин із виділенням теплоти і світла.       
• Пригадай, як називаються реакції, що супроводжуються виділенням чи поглинанням теплоти?
Горіти в кисні можуть не тільки прості, а й складні речовини. Так, у газовій плиті згоряє природний газ, основна складова якого метан СН4:
СН4 + 2O2 = СO2 + 2Н2O
Що при цьому відбувається? Атоми хімічних елементів Карбону й Гідрогену, що входять до складу молекул метану СН4, сполучаються з атомами Оксигену, утворюючи відповідні оксиди — СО2 і Н2O.
Так само згоряють у кисні й інші складні речовини, наприклад сірководень Н2S, утворюючи оксиди відповідних елементів:
2Н2S + 3O2 = 2SO2 ^+ 2Н2O
Повільне окиснення. Проте не завжди взаємодія речовин із киснем супроводжується горінням, але при цьому завжди виділяється теплота. Такі процеси називаються повільним окисненням. У кам'яновугільних шахтах, незважаючи на посилену вентиляцію, завжди спостерігається підвищений вміст вуглекислого газу, який утворюється там за рахунок повільного окиснення вугілля.
Металеві вироби з часом темнішають, оскільки більшість металів повільно окиснюється на повітрі навіть за стандартної температури.
У парниках як джерело теплоти використовується повільне окиснення гною.
В живих організмах також відбуваються процеси повільного окиснення. Теплота, що при цьому виділяється, розсіюється у довкілля. А якщо теплота не відводиться, то організм хворіє і може навіть загинути.
У разі повільного окиснення речовин і матеріалів на виробництві, якщо теплота не відводиться, температура підвищується так, що може трапитися самозаймання — повільне окиснення переходить у горіння. Тому на заводах, автобазах забороняється збирати в купу промаслене ганчір'я після витирання машин, щоб не виникла пожежа.
Умови виникнення й припинення горіння. Щоб запалити речовину в повітрі, треба спочатку її нагріти до певної температури — температури займання. У різних речовин вона різна. Деревина займається за температури майже 270 °С, вугілля — близько 350 °С, а білий фосфор — близько 40 °С. Якщо кисень має доступ до речовини, що загорілася, вона продовжує горіти, оскільки теплота, що виділяється, підтримує температуру речовини, вищу від температури її займання.
Відповідно, для припинення горіння треба або охолодити речовину до температури, нижчої від температури займання, або припинити доступ до неї кисню. Обидва ці способи використовуються під час гасіння пожежі водою. Коли вода випаровується, вона відбирає теплоту від предметів, що горять, і температура різко знижується, а водяна пара утруднює доступ до них повітря. Крім того, для гасіння пожежі використовують вогнегасники. Під час їх роботи виділяється вуглекислий газ СО2, який змішується зі спеціальною рідиною, утворюючи піну. Насичена вуглекислим газом піна перешкоджає доступу кисню з повітря, і горіння припиняється.
У лабораторії або в домашніх умовах для припинення горіння, якщо полум'я невелике, достатньо засипати предмет, що горить, піском або накрити його ковдрою. Важливо пам'ятати, що легше запобігти пожежі, ніж її погасити. Тому під час роботи з вогнем і вогненебезпечними речовинами та матеріалами треба дотримуватися правил пожежної безпеки, бути особливо обережним.

КОРОТКІ ВИСНОВКИ
Кисень — дуже активна речовина, яка з багатьма речовина ми легко вступає в хімічні реакції, утворюючи оксиди.
Під час взаємодії простих і складних речовин із киснем утворюються оксиди тих елементів, які входять до складу речовини.
Хімічна взаємодія речовин із киснем називається реакцією окиснення.
Реакція окиснення, що супроводжується виділенням теплоти і світла, називається реакцією горіння. У кисні горіння відбувається інтенсивніше, ніж на повітрі.
Суть реакції горіння й повільного окиснення одна й та сама, а зовнішні вияви різні, оскільки різняться умови перебігу цих реакцій.
Щоб почалося горіння, необхідні дві умови: нагрівання речовини до температури займання і доступ кисню.Відповідно, щоб припинити горіння, треба охолодити речовину або припинити доступ кисню.

Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника, скласти конспект

03.11.2021

Тема: Прості та складні речовини. Багатоатомність речовин

1. Прочитайте конспект.

Прості речовини — це речовини, утворені одним хімічним елементом.

Наприклад, прості речовини водень, кисень, азот утворені відповідно хімічними елементами Гідрогеном, Оксигеном, Нітрогеном. До складу їх молекул входять по два сполучені між собою атоми цих елементів (рис.  а, 6, в).

Елемент Оксиген за певних умов утворює ще одну просту речовину — озон, молекула якого містить три атоми .

Складні речовини — це речовини, утворені двома або більше хімічними елементами.

До складних речовин належать; вода, цукор, мило, кухонна сіль, крейда, метан (складова природного газу), вуглекислий газ. Речовини, що входять до складу клітин живих організмів (білки, жири й вуглеводи), є складними й містять переважно атоми Карбону, Оксигену, Гідрогену, Нітрогену, Сульфуру, Фосфору та мають молекулярну будову.

- Пригадайте, як довести, що вода є складною речовиною. Які методи дослідження використовували вчені, щоб визначити склад води?

На рисунку  зображено моделі молекул метану, вуглекислого газу й води. Молекула метану складається з одного атома Карбону й чотирьох атомів Гідрогену, молекула вуглекислого газу — з одного атома Карбону та двох атомів Оксигену, молекула води — з одного атома Оксигену та двох атомів Гідрогену.

Рис. Моделі молекул складних речовин: а — метану; б — вуглекислого газу; в — води

Отже, залежно від складу, речовини класифікують на прості та складні. Схему класифікації речовин зображено на рисунку

Рис.  Класифікація речовин

Прості речовини: метали й неметали. Прості речовини поділяють па дві групи. Металічні елементи утворюють метали, неметалічні — неметали. Їх розрізняють за фізичними властивостями.

Багатоманітність речовин. Багатоманітність речовин пояснюється здатністю атомів елементів сполучатися між собою. Залежно від того, які атоми, у якій кількості та як сполучаються, утворюється багато простих і складних речовин 

 Проста речовина сірка (а) і складна речовина аметист (б)

Простих речовин існує трохи більше, ніж хімічних елементів, — 400, бо, як ви вже знаєте, один і той же елемент (Оксиген, Карбон, Фосфор, Сульфур) може утворювати дві або більше речовин.

Складних речовин відомо набагато більше (майже 20 мли). Це вода, до складу молекули якої входять Гідроген і Оксиген, вуглекислий газ — Карбон і Оксиген, кухонна сіль — Натрій і Хлор. До складу названих речовин входять лише по два елементи — це бінарні сполуки. Проте значна кількість речовин складається з трьох і більше елементів. Так, до складу глюкози входять три елементи: Карбон, Гідроген і Оксиген, а питна сода містить чотири елементи: Натрій, Гідроген, Карбон і Оксиген.

До складних належать усі органічні речовини. Крім того, існує ціла індустрія з добування синтетичних і штучних сполук, які мають величезне виробниче й побутове призначення.

- Пригадайте з курсу природознавства, які речовини називають неорганічними, а які — органічними. Наведіть приклади неорганічних і органічних сполук.

За нормальних умов (температура 0 °С, тиск 101,3 кПа) речовини перебувають у трьох агрегатних станах: рідкому (вода, олія, спирт), твердому (цинк, залізо, сірка, фосфор, вуглець, мідь) і газуватому (водень, кисень, озон, азот, вуглекислий газ, інертні гази).

2. https://www.youtube.com/watch?v=VDud7QwtX7M - 

перегляньте відео!

3. Домашнє завдання: опрацюйте матеріал підручника, конспекту, відео.

Перевірте свої знання

1. Складними речовинами називаються речовини, до складу яких входять:

а) атоми одного виду;
б) атоми двох видів;
в) елементи одного виду;
г) атоми двох або більше елементів.

2. Простими речовинами називаються речовини, до складу яких входять:

а) атоми одного виду;
б) атоми двох видів;
в) елементи одного виду;
г) атоми двох або більше елементів.

3. Встановіть відповідність між речовиною та її складом:

А Цукор Б Кисень В Вода Г Азот

1. Прості речовини 2. Cкладні речовини

                      02.11.2021

Тема: Хімічні формули речовин

Пригадайте, які речовини називають простими. Що таке складні речовини?

Вам уже відомо, що речовини складаються зі структурних частинок: атомів і молекул, що атоми хімічних елементів мають здатність сполучатися між собою з утворенням простих і складних речовин.

- Наведіть приклади речовин, молекули яких складаються: а) з двох атомів; б) з трьох атомів.

Як записати склад молекули, користуючись хімічною мовою, тобто мовою символів, формул, понять, назв?

Склад речовини визначається тим, атоми яких елементів і в якій кількості входять до її структурної частинки, і на письмі позначається хімічною формулою.

Складання формул здійснюється за допомогою символів хімічних елементів. Вони ж визначають якісний склад речовини. Кількість атомів того чи іншого хімічного елемента в складі сполуки позначають індексами — числами, які проставляють внизу праворуч від символу. Наприклад, молекула простої речовини кисню складається з двох атомів Оксигену, тому її склад записується О₂, читається о-два; молекула озону складається з трьох атомів Оксигену, тому її склад записується О₃ (о-три). Запис О₂ є хімічною формулою кисню, О₃ — озону.

Прості речовини, що складаються з атомів, позначають символом хімічного елемента. Наприклад, елемент Карбон утворює прості речовини графіт і алмаз, які позначаються символом С, як і сам елемент. Для металічних елементів символи Са, К, Zn, Mg, Fe, Сr, Аl умовно вважають позначенням їхнього складу.

Більшість речовин у природі є складними. Наприклад, молекула води, що складається з двох атомів Гідрогену та одного атома Оксигену, мас хімічну формулу Н₂О (індекс 1 не пишеться і не читається), яка читається аш-два-о; молекула метану, що складається з одного атома Карбону й чотирьох атомів Гідрогену, має хімічну формулу СН4 (це-аш-чотири).

До складу молекули сахарози (цукру) входять 12 атомів Карбону, 22 атоми Гідрогену й 11 атомів Оксигену, тому формула цього солодкого продукту — С₁₂Н₂₂О₁₁, читається так: це -дванадцять-аш-двадцять - два - о - одинадцять (рис. 45).

В атомних сполуках формули вказують па співвідношення атомів елементів у кристалі. Найпростіша формула кальцій карбонату СаСО₃ вказує на те, що співвідношення атомів Са, С і О становить 1 : 1 : 3. Тому вчені Київського національного університету імені Т. Шевченка запропонували термін «формульна одиниця». Звідси те, що зображено хімічною формулою, називають загальною назвою — формульна одиниця.

Хімічна формула — це умовний запис складу речовини за допомогою символів та індексів.

Хімічна формула характеризує якісний (указує, які елементи входять до її складу) і кількісний склад речовини, зокрема:

а) число атомів кожного елемента. У формулі вони позначаються індексами;

б) співвідношення атомів у сполуках. Наприклад, у молекулі метану СН4 один атом Карбону сполучений з чотирма атомами Гідрогену, тобто співвідношення атомів становить 1 : 4;

в) масові співвідношення елементів у складі речовини. Простежимо це знову на молекулі метану. Відносна атомна маса Карбону — 12, Гідрогену — 1. Загальна маса атомів Гідрогену — 4. Тому на 12 масових частин Карбону припадає 4 масові частини Гідрогену, тобто масове співвідношення становить 3 : 1;

г) відносну молекулярну масу речовини та інші характеристики, які ви будете згодом вивчати й цим самим поглиблювати свої знання про хімічні сполуки.

Для позначення певної кількості частинок використовують коефіцієнти.

Коефіцієнт — це число, яке записується перед формулою або хімічним символом і позначає кількість окремих молекул або атомів.

Наприклад, 5СО₂, 2Сu, 3Аl(ОН)₃. Тут числа 5, 2, 3 — коефіцієнти. Читаються записи так: п’ять-це-о-два (означає п’ять молекул вуглекислого газу); два-купрум (два атоми Купруму); три-алюміній-о-аш-тричі.

ПІДСУМОВУЄМО ВИВЧЕНЕ

• Хімічна формула — умовний запис складу речовини за допомогою символів та індексів.

• Індекс — число, що вказує на кількість атомів або груп атомів у хімічній сполуці.

• Для позначення числа окремих атомів і молекул використовують коефіцієнти — цілі числа, що проставляються перед формулою.

• Запис складу речовини за допомогою хімічної формули — це короткий вираз її якісного та кількісного складу.

                            Перегляньте відео !

            https://www.youtube.com/watch?v=2EWFNkqn7c8

Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника, конспект, відео

ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Прочитайте хімічні формули: Na₂O, Н₂, О₃, S₈, СаО, Na₂CO₃, Cr(NO₃)₂, CuO, HNO₃, FeS, SiH₄, CaCO₃, CuSO_4, Zn(OH)₂, AlCl_3, Cr(OH)₃.

2. Напишіть формули речовин, до складу молекул яких входять: а) чотири атоми Фосфору; б) один атом Сульфуру й три атоми Оксигену; в) три атоми Гідрогену, один атом Фосфору й чотири атоми Оксигену; г) два атоми Карбону, шість атомів Гідрогену та один атом Оксигену.

3. Поясніть, що означають записи: 8O₂, 5O₃, 4Н₂O, 7Ва, 2N₂O₃ (нітроген(ІІІ) оксид), 6H₂SO₄ (сульфатна кислота).

4. Уставте пропущені слова, щоб вираз став завершеним. Найдрібніша частинка речовини, яка зберігає її … , називається ….

Хімічна формула — умовний запис складу … за допомогою … та ….

До складу речовин входять … , … .

Число атомів у складі… показує … .

Коефіцієнт — це …, яке записується … формулою або … і позначає на кількість окремих … або … .

5. Поясніть, чим відрізняються позначення: a) S і SO₂; б) Р і Р₄.

6. Висловіть власну думку про важливість використання хімічних формул.