Біологія 9- б клас
https://meet.google.com/yyy-szea-agg - посилання на онлайн-урок (за розкладом)
25.04.2022-28.04.2022
Тема: Узагальнення знань "Надорганізмові біологічні екосистеми"
Дослідницький проект "Виявлення рівня антропогенного впливу на екосистеми своєї місцевості"
Екосистема - це...
Біосфера - це...
Що різноманітніші умови існування на території, яку займає вид, то кількість популяцій, з яких він складається, буде:
Наука про взаємозв’язки організмів та їз угруповань між собою і умовами існування -
Біотичні чинники середовища існування - це:
До антропогенних чинників відносяться:
Найрізноманітніше за умовами існування:
Скорочення світлового дня спонукає тварин:
Вовки, лисиці, білки належать до:
Карась, короп, щука живуть у:
Ознаки , характерні для штучних екологічних систем
Прикладом вторинної сукцесії є
Ланцюги живлення зазвичай складаються з 5-6 ланок, оскільки
За якими властивостями відрізняється екосистема від просто сукупності організмів
Найменше видове різноманіття характерне для
Послідовна необоротна зміна одного біоценозу іншим на певній ділянці середовища називається
Організми, що одержують енергію за рахунок споживання готової органічної сировини
Поява та розвиток рослинних угрупувань у місцях, де раніше рослин не було - це
Назвіть штучні екосистеми
Гетеротрофні організми екосистем, що перетворюють мертву органіку на прості органічні та неорганічні речовини
Стійкість екосистем залежить від
Опеньок осінній, який паразитує на деревах сосни, є:
Яка послідовність правильно відображає передавання енергії в ланцюгу живлення?
На підставі правила екологічної піраміди визначте, скільки фітопланктону необхідно, щоб в Арктиці зміг вирости та існувати один білий ведмідь масою 400 кг (фітопланктон→зоопланктон→риби→тюлені→білий ведмідь)
https://meet.google.com/yyy-szea-agg - посилання на онлайн-урок (за розкладом)
18.04.2022-21.04.2022
Тема: Стабільність екосистем та причини її порушення.
Біосфера як цілісна система.
https://www.youtube.com/watch?v=SQ09khz9Fsw - перегляньте відео
В екології одним з найбільш важливих питань є співвідношення між складністю (різноманіття видів) і стійкістю (надійність) біотичних угрупувань і екосистем. Запропоновано сотні моделей математичних інтерпретацій цих залежностей. Однак багато екологів звертають увагу на відсутність прямих і постійних зв'язків між різноманіттям і надійністю, включаючи стійкість екосистем. Хоча проблема стійкості визнається як одна з провідних у сучасній екології, рівень її опрацювання ще далекий від потреб практики та теорії. Незадовільною є розробка найважливішого питання проблеми стійкості - принципів та методів її оцінювання. Тільки у разі оцінення, наскільки стійкою є екосистема до певного антропогенного втручання, можливе обгрунтоване прийняття рішень про її нормування. Оперуючи кількісними оцінками стійкості, можливий вихід на новий напрямок та принципово вищий рівень екологічної безпеки.
Проведені останнім часом теоретичні дослідження свідчать, що зміна параметрів екологічних систем, які підлягають контролю в районі, наближеному до критичної точки, відбувається повільно, і покращити перехід через цю точку надзвичайно важко, а часто практично неможливо. Швидка зміна названих характеристик свідчить про вже існуючу катастрофу, коли повернення екосистеми до початкового стану неможливе або потребує прийняття спеціальних заходів.
Вивчення основних екологічних наслідків сучасного природокористування і досвіду минулого дозволяє чітко змоделювати ті режими і рівні антропогенного впливу на довкілля, які неприйнятні для нас з точки зору екологічної безпеки. Одночасно можна змоделювати ситуації, коли в певних просторово-часових межах той чи інший рівень навантажень може бути встановлений як гранично допустимий.
Виходячи з вищенаведених узагальнень, можливо сформулювати принцип (робочої) надійності: ефективність екосистеми, її здатність до самовідновлення і саморегуляції (в межах природного коливання) залежать від її положення в ієрархії природного утворення, ступеню взаємодії її компонентів і елементів, а також від приватної пристосованості організмів (розміри, термін життя, швидкість зміни поколінь, відношення продуктивності до біомаси і таке інше), що складають біомасу екосистеми.
Пошук прямих зв'язків між складністю екосистеми і її надійністю є спрощеним розумінням технократичного типу. "Простота" будь-якої біосистеми — це лише ілюзії. Насправді ми маємо справу з утворенням з високим ступенем складності.
- Принципи збереження стійкості й еволюційних змін екосистем
- Принцип достатнього видового біорізноманіття біосфери.
Біорізноманіття на кожному із трофічних рівнів є необхідним для підтримки стабільного функціонування екосистем у мінливих умовах
- Принцип авторегуляції біорізноманіття в біосфері.
Біосфера “прагне” до підтримки такого рівня біорізноманіття, який необхідний при існуючій мінливості умов на планеті, обумовленої зовнішніми (геологічними й астрофізичними) впливами. Саме тому зростання біорізноманіття варто розглядати як основний шлях еволюції екосистем
Сталий розвиток біосфери, її нормальне функціонування, що базується на великому екологічному резерві екосистеми, свідчать про відсутність екологічних загроз. Такий стан природного середовища можна назвати оптимумом безпеки. Чинником, здатним порушити оптимум екологічної безпеки є злочинні антропогенні дії, що перевищують припустимі рівні параметрів стану довкілля або межі їхніх змін, тобто мінімальні та максимальні критичні величини, всередині яких вона стійка і не руйнується.
Характерною рисою екосистем України є те, що більшості з них властивий просторовий, а не локалізований характер забруднень. При цьому природне середовище нерівномірно забруднене в масштабах регіону чи області. За таких умов вплив техногенних сполук на людину, популяцію чи екосистему оцінюється для розподіленого у просторі джерела, де відбуваються складні біогеохімічні перетворення при неперервному перерозподілі техногенних сполук в результаті трансформації та міграції. Тому необхідно провести спеціальні дослідження, в яких треба сформулювати критерії сталого розвитку екосистеми, що визначають її безпечний стан. Ключовими поняттями для розробки критеріїв є стійкість елементів біосфери, допустимі навантаження. Для меншої за критичну величини навантаження на екосистему зберігається оптимум екологічної безпеки. Допустима екологічна безпека забезпечується за критичних значень антропогенних навантажень. Завдяки своїй еластичності система зберігає здатність повертатися у початковий стан після припинення дії анропогенних навантажень.
Проте, за тривалої антропогенної дії на природне середовище на рівні критичних навантажень у ньому з'являються випадкові або періодичні зміни параметрів стану, що можуть призвести до змін параметрів стану екосистеми. Таким чином, кумулятивний ефект накопичення регулярних збурень може призвести до змін природного середовища і переходу його до іншого стану чи появу в ньому екологічних аномалій.
У своїй концепції екологічного ризику ми виходимо з того, що цей ризик створюється постійною присутністю в навколишньому середовищі потенційно небезпечних для здоров'я й безпеки людини техногенних сполук. При цьому вважається, що заходи, спрямовані на запобігання загроз з боку техногенних чинників, не усувають повністю ризик, а зводять його до мінімальної величини .
https://www.youtube.com/watch?v=0wyGeBDb_Lg - перегляньте відео
Д.З. Опрацювати п. 58 - 59
https://meet.google.com/yyy-szea-agg - посилання на онлайн-урок (за розкладом)
11.04.2022-14.04.22
Тема: Екосистема. Біотичні, абіотичні, антропічні фактори. Трофічні звязки.
Харчови́й, або трофі́чний ланцюг — набір взаємовідношень між різними групами організмів, які визначають послідовність перетворення біомаси й енергії в екосистемі. Наприклад, енергія сонця служить джерелом енергії для рослин, що служать їжею рослиноїдним, які своєю чергою служать їжею для хижаків.
Харчовий ланцюжок є зв'язною лінійною структурою з ланок, кожна з яких пов'язана з сусідніми ланками відносинами «їжа — споживач». Як ланки ланцюга виступають групи організмів, наприклад, конкретні біологічні види. Зв'язок між двома ланками встановлюється, якщо одна група організмів виступає в ролі їжі для іншої групи. Перша ланка ланцюга не має попередника, тобто організми з цієї групи як їжа не використовує інші організми, бувши продуцентами. Найчастіше на цьому місці знаходяться фотосинтетичні і сапротрофні бактерії, рослини, водорості і гриби. Організми останньої ланки в ланцюзі не виступають в ролі їжі для інших організмів.
Кожен організм володіє деяким запасом енергії, тобто можна говорити про те, що у кожної ланки ланцюга є своя потенційна енергія. В процесі живлення потенційна енергія їжі переходить до її споживача. При перенесенні потенційної енергії від ланки до ланки до 80-90% втрачається у вигляді теплоти. Цей факт обмежує довжину харчового ланцюжка, який в природі зазвичай не перевищує 4-5 ланок. Чим довше цей ланцюг, тим менша продукція її останньої ланки проти продукції початкової.
Харчова/трофічна мережа
Зазвичай для кожної ланки ланцюжка можна вказати не одне, а декілька інших ланок, пов'язаних з нею відношенням «їжа — споживач». Так, траву їсть не тільки худоба, але й інші тварини, а худоба є їжею не тільки для людини. Встановлення таких зв'язків перетворює харчовий ланцюжок на складнішу структуру — харчову або трофічну мережу.
У деяких найпростіших випадках в трофічній мережі можна згрупувати окремі ланки по рівнях таким чином, що ланки одного рівня виступають для наступного рівня тільки як їжа. Таке угрупування називається трофічними рівнями. В цьому випадку можна визначити кількість біомаси на кожному рівні, складаючи так звану екологічну піраміду. Приклад: рослини — попелиці — дрібні комахоїдні птахи — хижі птахи.
Типи харчових ланцюгів
Існує 3 основних типи трофічних ланцюгів — пасовищні, детритні і «паразитарні».
У пасовищному трофічному ланцюжку (ланцюжку виїдання) основу складають автотрофні організми, потім йдуть споживаючі їх мікроорганізми і рослиноїдні тварини (наприклад, зоопланктон, що живиться фітопланктоном), потім хижаки (консументи) 2-го порядку (наприклад, риби, споживаючі дрібних риб), хижаки 3-го порядку (наприклад, хижі риби, такі як щука, що живиться іншими рибами). Особливо довгі харчові ланцюжки в океані, де багато видів (наприклад, тунці) займають місце консументів 4-го порядку.
У детритних трофічних ланцюгах (ланцюги розкладання), найпоширеніших в лісах, велика частина продукції рослин не споживається безпосередньо рослиноїдними тваринами, а відмирає, піддаючись потім розкладанню сапротрофними організмами і мінералізації. Таким чином, детритні трофічні ланцюжки починаються від детриту, йдуть до мікроорганізмів, які їм живляться, а потім до детритофагів і до їх споживачів — хижаків. У водних екосистемах (особливо в евтрофних водоймищах і на великих глибинах океану) значна частина продукції рослин і тварин також поступає в детритні харчові ланцюги.
Д.З. Опрацювати п. 56. Завдання на ст. 241
https://meet.google.com/yyy-szea-agg - посилання на онлайн-урок (за розкладом)
07.04.2022
Тема: Екосистема. Біотичні, абіотичні, антропічні фактори
Екологі́чні фа́ктори, екологічні чинники або фа́ктори середо́вища — сукупність усіх чинників середовища (температура, вологість, світло, гравітація, субстрат, живі організми тощо), що діють на живий організм або надорганізмову систему (моноцен, демоцен, плейоцен, біом, біосфера). Не всі вони однакові за своїм значенням, вплив окремих компонентів взагалі незначний. Всю різноманітність екологічних факторів ділять за походженням і характером дії на три великі групи — абіотичні, біотичні та антропогенні. До абіотичних відносять фактори неорганічної або неживої природи, до біотичних — вплив живої природи, а також людини. Антропогенні фактори зумовлені діяльністю людини, вплив її на природу може бути як свідомим, так і стихійним, випадковим. Такий поділ певною мірою є умовним, оскільки кожен з факторів існує і проявляється лише як результат загальної дії середовища.
https://www.youtube.com/watch?v=r05w_ZBvvxc
Опрацювати п. 56. Завдання на ст. 241
04.04.2022
Тема: Екосистема. Харчові звязки, потоки енергії та колообіг речовин в екосистемах.
Екологічні групи живих організмів
Усі живі організми повинні живитися, тому що для побудови свого організму їм постійно потрібні органічні речовини й енергія, яку вони отримують з цих речовин. Автотрофні організми синтезують ці речовини самостійно, а гетеротрофні отримують різними способами. Вони можуть поїдати автотрофні чи інші гетеротрофні організми або живитися мертвою органікою. Але, що б вони не їли, первинним джерелом усіх органічних речовин і енергії в екосистемах є автотрофи.
Відповідно до способу отримання органічних речовин живі організми в екосистемах поділяють на екологічні групи продуцентів, консументів і редуцентів (мал. 48.1). Продуценти — це автотрофні організми, які продукують органічні речовини. До них належать, наприклад, дерева, водорості та інші рослини.
Консументи є гетеротрофними організмами екосистем, які отримують органічні речовини, живлячись іншими живими організмами. Вони можуть живитися як продуцентами (наприклад, травоїдні тварини), так і іншими консументами (як хижаки, які поїдають травоїдних).
Продуцент (ялина)
Консумент (кабан)
Редуцент (гриб пеніцил)
Мал. 48.1. Представники екологічних груп організмів
Редуценти — це гетеротрофні організми екосистем, які отримують органічні речовини, живлячись рештками живих організмів або продуктів їхньої життєдіяльності. Редуценти перетворюють мертву органіку на прості органічні та неорганічні речовини.
Харчові зв'язки в екосистемах
Доїдаючи один одного, живі організми стають ланками харчових ланцюгів. Харчовий ланцюг — це взаємини між організмами під час перенесення енергії їжі від її джерела (автотрофного організму) через низку організмів, що відбувається шляхом поїдання одних організмів іншими (мал. 48.2).
У ланцюзі харчування кожен вид займає певну ланку. Зв’язки між видами в харчовому ланцюзі називаються трофічними, а ланки — трофічними рівнями. На початку ланцюгів живлення, як правило, перебувають продуценти, тобто автотрофні організми, які продукують органічні речовини. Наступні ланки ланцюга становлять консументи. Залежно від місця ланки розрізняють консументів різних порядків. Так, травоїдні, які споживають продуцентів, є консументами І порядку. Хижаки, які їдять травоїдних, — консументами II порядку. А паразити, які живуть в організмі хижаків, — консументами III порядку. Редуценти руйнують мертві залишки й продукти життєдіяльності організмів усіх трофічних рівнів.
В органічних речовинах автотрофні організми запасають енергію, яку й використовують гетеротрофи. Під час перенесення цієї енергії від ланки до ланки харчового ланцюга переважна її частина (80-90 %) губиться у вигляді теплоти.
Мал. 48.2. Харчовий ланцюг
У кінці ланцюга живлення енергія, яка ще зберігається в мертвій органіці, остаточно розсіюється у вигляді тепла, коли її руйнують редуценти.
Потоки енергії в екосистемі
Енергія в екосистемах може надходити з двох джерел. Перше — від живих організмів — продуцентів. Друге — від мертвої органіки. Відповідно, існують ланцюги живлення двох типів — пасовищний (ланцюг виїдання) і детритний (ланцюг розкладання) (від латин. детритус — подрібнений). Останній розпочинається від подрібнених решток мертвих організмів.
У будь-якому біогеоценозі різні ланцюги живлення не існують окремо один від одного, а перетинаються між собою. Це відбувається тому, що організми певного виду можуть бути ланками різних ланцюгів живлення. Наприклад, пуголовки жаб живляться водоростями і є консументами І порядку, а дорослі особини цього виду їдять комах і є консументами II порядку. Переплітаючись, різні ланцюги живлення формують трофічну сітку екосистеми.
Правило екологічної піраміди
Різні біогеоценози відрізняються за своєю продуктивністю. Ви вже знаєте, що є різні ланцюги живлення, але всім їм властиві певні співвідношення продукції, тобто біомаси з енергією, що витрачається і запасається на кожному з трофічних рівнів. Ці закономірності дістали назву правила екологічної піраміди: на кожному попередньому трофічному рівні кількість біомаси й енергії, які запасаються організмами за одиницю часу, значно більші, ніж на наступному (у середньому в 5-10 разів).
Мал. 48.3. Екологічна піраміда
Графічно це правило можна зобразити у вигляді піраміди (мал. 48.3), складеної з окремих блоків. Кожний блок такої піраміди відповідає продуктивності організмів на кожному з трофічних рівнів. Отже, екологічна піраміда є графічним відображенням трофічної структури ланцюга живлення.
Колообіг речовин
Біологічний колообіг — це багаторазова участь хімічних елементів у процесах, які відбуваються у біосфері. Причина колообігу — обмеженість елементів, з яких будується тіло організмів.
У біосфері відбувається постійний колообіг елементів, які переходять від організму до організму, у неживу природу і знову до організму. Елементи, які вивільняються мікроорганізмами під час гниття, надходять у ґрунт і атмосферу, знову включаються в колообіг речовин біосфери, поглинаючись живими організмами.
Для функціонування екосистем найважливішими є колообіги речовин, які є основними компонентами живих організмів, — Карбону, Нітрогену, Оксигену, Сульфуру, Фосфору.
Відповідно до способу отримання органічних речовин живі організми в екосистемах поділяють на екологічні групи: продуценти, консументи і редуценти. Харчовий ланцюг — це взаємини між організмами під час перенесення енергії їжі від її джерела (автотрофного організму) через низку організмів. Екологічна піраміда е графічним відображенням трофічної структури ланцюга живлення.
Перевірте свої знання
1. На які екологічні групи поділяють живі організми в екосистемах? 2. Хто такі консументи? 3. Що таке харчовий ланцюг? 4. Які бувають ланцюги живлення? 5. В океанських западинах на глибині кількох кілометрів також існують екосистеми. Звідки вони можуть отримувати органічні речовини для своїх харчових ланцюгів? 6*. Яке значення має колообіг речовин для нормального функціонування екосистем?
Перегляньте відео: https://www.youtube.com/watch?v=ygkx3AT1d8E
Д.З.: опрацювати відеоматеріали, п.54-55
07.02.2022 - 10.02.2022
Тема: Практична робота: Складання схем схрещування.
Мета: розв’язуючи типові задачі з генетики, навчитися складати схеми схрещування.
Приклади розв’язування задач
Задача 1. У помідорів алель, який визначає кулясту форму плодів (А), домінує над алелем, який визначає грушоподібну (а). Від схрещування рослин, які утворюють кулясті плоди, утворилося 489 кущів, які утворювали кулясті плоди, та 183, що формували грушоподібні плоди. Визначте генотипи батьківських форм та нащадків.
Алгоритм розв’язування задачі на моногібридне схрещування
1. Оскільки при схрещуванні помідорів, які утворювали кулясті плоди, отримано нащадків, які формували як кулясті, так і грушоподібні, ми можемо зробити припущення, що ці рослини були гетерозиготними (їхній генотип - Аа).
2. Аналізуємо характер розщеплення серед гібридів першого покоління (F1): 489 кущів, які утворювали кулясті плоди (домінантний фенотип), та 183 кущі, які формували грушоподібні плоди (рецесивний варіант ознаки), це приблизно 3:1.
Першим у генотипі записують домінантний алель, потім - рецесивний.
Те саме записуємо за допомогою решітки Пеннета:
♀/♂ | А | а |
А | АА | Аа |
а | Аа | аа |
3. Робимо висновок: такий характер розщеплення (згідно із законом розщеплення) спостерігають при схрещуванні гетерозиготних особин (Аа х Аа).
Задача 2. У помідорів домінантний алель (А) визначає високе стебло, рецесивний (а) - низьке. Селекціонери схрестили чисту лінію помідорів з високим стеблом із низькорослими рослинами. Усі гібриди першого покоління (F1) мали високе стебло, а серед гібридів другого покоління (F2) 19 651 особина мала високе стебло, а 6237 - низьке. Визначте генотипи батьківських форм, гібридів першого та другого поколінь.
Задача 3. У курей породи віандот трояндоподібну форму гребеня визначає домінантний алель, а просту - рецесивний. При схрещуванні курей з простою формою гребеня всі нащадки її успадковують, а серед нащадків курей з трояндоподібною формою були особини з обома типами гребенів. Яке схрещування має здійснити фермер, який бажає отримати курей виключно з трояндоподібною формою гребеня?
Тема: Поняття про зчеплення генів і кросинговер
https://www.youtube.com/watch?v=ED47f_Z8UcI
Незалежне розщеплення під час дигібридного схрещування (див. третій закон Менделя) відбувається в тому випадку, коли гени, що належать до різних алелів, розташовані в різних парах гомологічних хромосом
Закономірність успадкування неалельних генів, які містяться в одній хромосомі, була вивчена Т. Х. Морганом та його школою. Морган установив, що гени, локалізовані в одній хромосомі, успадковуються разом, утворюючи групу зчеплення. Кількість груп зчеплення в організмів певного виду дорівнює кількості хромосом у гаплоїдному наборі. Однак зчеплення генів може порушуватися у мейозі під час кросинговеру – при перехресті хромосом і обміні ділянками.
Закономірності кросинговеру
Сила зчеплення між двома генами, які містяться в одній хромосомі, обернено пропорційна відстані між ними
Частота кросинговеру між двома зчепленими генами є відносно сталою величиною для кожної конкретної пари генів
Домашнє завдання: перегляньте відео, матеріали підручника, складіть конспект, виконайтк практичну роботу.
31.01.2022 - 03.02.2022
Тема: Закони Менделя. Демонстрування схем схрещування,що ілюструють основні генетичні закони.
Другий закон Менделя.У дослідах Менделя при схрещуванні сортів гороху, які мали жовте і зелене насіння, все потомство (тобто гібриди першого покоління) виявилося з жовтим насінням. При цьому не мало значення, з якого саме насіння (жовтого чи зеленого) виросли материнські (батьківські) рослини. Отже, обидва батьки однаковою мірою здатні передавати свої ознаки потомству.
Аналогічні результати були виявлені і в дослідах, в яких до уваги бралися інші ознаки. Так, при схрещуванні рослин з гладеньким і зморшкуватим насінням все потомство мало гладеньке насіння. При схрещуванні рослин з пурпуровими і білими квітками у всіх гібридів виявилися лише пурпурові пелюстки квіток і т. д.
Виявлена закономірність отримала назву першого закону Менделя: гібриди першого покоління однакові за фенотипом. Стан (алель) ознаки, який проявляється в першому поколінні, отримав назву домінантного; стан (алель), який в першому поколінні гібридів не проявляється, називається рецесивним.
«Задатки» ознак (за сучасною термінологією — гени) Г. Мендель запропонував позначати літерами латинського алфавіту. Стани , які належать до однієї пари ознак , позначають однією і тією ж літерою, але домінантний алель — великою, а рецесивний — маленькою.
При схрещуванні гетерозиготних гібридів першого покоління між собою (самозапилення або споріднене
схрещування) у другому поколінні з'являються особини як з домінантними, так і з рецесивними станами ознак, тобто виникає розщеплення, яке відбувається в певних відношеннях. Так, у дослідах Менделя на 929 рослин другого покоління виявилося 705 з пурпуровими квітками і 224 з білими. У досліді, в якому враховувався колір насіння, із 8023 насінин гороху, отриманих у другому поколінні, було 6022 жовтих і 2001 зелених, а із 7324 насінин, у відношенні яких враховувалася форма насінини, було отримано 5474 гладеньких і 1850 зморшкуватих. Узагальнюючи фактичний матеріал, Мендель дійшов висновку, то у другому поколінні 75 % особин мають домінантний стан ознаки, а 25 % — рецесивний (розщеплення 3:1). Ця закономірність отримала назву другого закону Менделя, або закону розщеплення.
Згідно з цим законом та використовуючи сучасну термінологію, можна зробити такі висновки:
а) алелі гена, перебуваючи у гетерозиготному стані, не змінюють структуру один одного;
б) при дозріванні гамет у гібридів утворюється приблизно однакове число гамет з домінантними і рецесивними алелями;
в) при заплідненні чоловічі і жіночі гамети, що несуть домінантні і рецесивні алелі, вільно комбінуються.
При схрещуванні двох гетерозигот (Аа), у кожної із яких утворюється два типи гамет (половина з домінантним алелем — А, половина — з рецесивним — а), необхідно очікувати чотири можливі поєднання. Яйцеклітина з алелем А може бути запліднена з однаковою часткою ймовірності як сперматозоїдом з алелем А, так і сперматзоїдом з алелем а; і яйцеклітина з алелем а — сперматозоїдом або з алелем А, або з алелем а. Отримуються зиготи АА, Аа, Аа, аа або АА, 2Аа, аа.
За зовнішнім виглядом (фенотипом) особини АА і Аа не відрізняються, тому розщеплення виходить у співвідношенні 3:1. За генотипом особини розподіляються у співвідношенні ІАА:2Аа:аа. Зрозуміло, що якщо від кожної групи особин другого покоління отримувати потомство лише при самозапиленні, то перша (АА) і остання (аа) групи (вони гомозиготні) будуть давати лише одноманітне потомство (без розщеплення), а гетерозиготні (Аа) форми будуть давати розщеплення у співвідношенні 3:1.
Таким чином, другий закон Менделя, або закон розщеплення, формулюється так: при схрещуванні двох гібридів першого покоління, які аналізуються за однією альтернативною парою станів ознаки, у потомстві спостерігається розщеплення за фенотипом у співвідношенні 3:1 і за генотипом у співвідношенні 1:2:1.
Третій закон Менделя, або закон незалежного успадкування ознак.
Вивчаючи розщеплення при дигібридному схрещуванні, Мендель звернув увагу на таку обставину. При схрещуванні рослин з жовтим гладеньким (ААВВ) і зеленим зморшкуватим (ааЬЬ) насінням у другому поколінні з'являлися нові комбінації ознак: жовте зморшкувате (АаЬЬ) і зелене гладеньке (ааВВ), які не зустрічалися у вихідних форм. Із цього спостереження Мендель зробив висновок, що розщеплення за кожною ознакою відбувається незалежно від другої ознаки. У цьому прикладі форма насіння успадковувалась незалежно від їхнього забарвлення. Ця закономірність отримала назву третього закону Менделя, або закону незалежного розподілу генів.
Третій закон Менделя формулюється таким чином: при схрещуванні гомозиготних особин, які відрізняються за двома (або більше) ознаками, у другому поколінні спостерігаються незалежне успадкування і комбінування станів ознак, якщо гени, які їх визначають, розташовані у різних парах хромосом. Це можливо тому, що під час мейозу розподіл (комбінування) хромосом у статевих клітинах при їхньому дозріванні іде незалежно і може привести до появи нащадків з комбінацією ознак, відмінних від батьківських і прабатьківських особин.
Для запису схрещувань нерідко використовують спеціальні решітки, які запропонував англійський генетик Пеннет (решітка Пеннета). Ними зручно користуватися під час аналізу полігібридних схрещувань. Принцип побудови решітки полягає в тому, що зверху по горизонталі записують гамети батьківської особини, зліва по вертикалі — гамети материнської особини, в місцях перетину — ймовірні генотипи потомства.
Домашнє завдання: перегляньте відео, складіть конспект
https://www.youtube.com/watch?v=j9y5rxAYfE0
04.11.2021
Тема: Ядро, його структурна організація та функції.
У 1825 році чеський дослідник Ян Пуркіне вперше спостерігав ядров яйцеклітині курки.У 1831 році англійський природознавець Роберт Браун вперше використав термін ядро.Німецький фізіолог Теодор Шван почав шукати подібні елементи в клітинах пуголовків.
Ядро
Ян Пуркіне Роберт Браун
Теодор Шван
Про найважливіший регулючий центр клітини і найбільшу органелу ми дізнаємося на сьогоднішньому уроці.
Як правило, клітина має одне ядро, але існують клітини двохядерні і багатоядерні. У деяких організмах можуть зустрічатися клітини, позбавлені ядер. До таких без'ядерних клітин відносяться, наприклад, еритроцити ссавців, тромбоцити, клітини ситовидних трубок рослин і деякі інші типи клітин. Без'ядерними бувають високоспеціалізовані клітини, що втратили ядра на ранніх стадіях розвитку.
А зараз подивимося на розміри ядра в клітині.
Бузковим кольором забарвлені ядра клітини
Як відомо, ядро - обов'язковий компонент будь-якої еукаріотичної клітини. Лише деякі типи клітин еукаріотів втрачають ядро під час свого розвитку (наприклад, еритроцити ссавців, ситоподібні трубки вищих рослин). У багатьох клітинах є лише одне ядро, але є клітини, які містять кілька або багато ядер (посмугованої м'язової тканини, інфузорії, форамініфери, деякі водорості)
Інфузорія туфелька
Багатоядерні клітини посмугованої м’язової ткани.
Форма ядра. За формою ядра бувають різними.Найчастіше ядро має кулясту або еліпсоподібну, рідше неправильну форму (наприклад, у деяких типів лейкоцитів ядра мають відростки, лопаті).Розміри ядер можуть значно варіювати: від 1 мкм (деякі одноклітинні тварини, водорості) до 1 мм (яйцеклітини деяких риб і земноводних).
Деякі одноклітинні тварини (інфузорії, форамініфери) мають ядра двох типів: генеративні (від лат. ге-нераре - народжувати) та вегетативні (від лат. вегетативус - рослинний). Ядра перших забезпечують зберігання і передачу спадкової інформації, других -регулюють біосинтез білків
Яка ж будова ядра?
Ядро складається з оболонки і внутрішнього середовища (матриксу).Утворена оболонка зовнішньою та внутрішньою ядерними мембранами, між якими є простір завширшки від 20 до 60 нм. Але в деяких місцях мембрана сполучається внутрішньою мембраною навколо особливих отворів – ядерних пор.Ядерні пори прикриті тільцями.
Пори в ядерній оболонці.
Будова пори ядерної оболонки:
1 - пора;
2 – зовнішня мембрана;
3 – внутрішня мембрана
Ядерний матрикс має складну будову він складається ядерного соку,ядерець і ниток хроматину.Ядерний сік , у якй занурені ядерця, хроматин і різноманітні гранули, за будовою і властивостями нагадує цитоплазму.Він також має мікроскопічні білкові нитки, що сполучають між собою ядерця, нитки хроматину, ядерні пори тощо.
Ядерце – щільне тільце, що становить собою комплекс РНК з білками, внутрішньоядерцевого хроматину і гранул - попередників рибосом.Ядерця утворюються утворюються на певних ділянках хромосом. Під час поділу клітини ядерця зникають, а в період між двома поділами –формуються знову (гре хроматос - фарба) - ниткоподібні структури ядра, утворені з білків та нуклеїнових кислот. Пд час поділу клітин з хроматину формуються хромосоми
Хромосоми.
Хромосоми це структурні елементи ядра клітини эукариот, ДНК, в якій знаходиться спадкова інформація організму.Німецький вчений В. Вальдейер в 1888 р. і назвав їх хромосомами (від грецьких слів chroma - колір і soma - тіло).Хромосомою часто називають кільцеву ДНК бактерій, хоча структура у неї, чим у хромосом эукариот. В залежності від того як ДНК укладена з різною щільністю, залежно від їх функціональної активності і стадії клітинного циклу.В результаті цього розрізняють два стани хромосом - інтерфазні і мітотичні.
Хромосома та її вид в ДНК.
.Функції ядра:
-регулює і контролює усі обмінні процеси,що протікають в клітині;
-містить хромосоми, є зберігачем спадкової інформації;
- бере участь в реалізації генетичної інформації, саме в ньому проходить транскрипція - перший етап синтезу поліпептиду;
- його ділення лежить в основі ділення кліти
1.Робота з підручником
Користуючись текстом та малюнком дайте відповідь на запитання:
Чим подібний та чим відрізняється спадковий матеріал прокаріотів та еукаріотів?
Відповіді запишіть у зошит.
Подібність: зберігає генетичну інформацію молекула ДНК.
Відмінність: У прокаріотів:
1)молекула ДНК кільцеподібна
2)молекула ДНК не пов’язана з ядерними білками, отже, відсутні типові хромосоми;
3)спадковий матеріал не відокремлений від цитоплазми плазматичною мембраною
https://www.youtube.com/watch?v=nkGngBUXSt4 - перегляньте відео!
2.Дайте відповіді запитання:
1.Чим визначається провідна роль ядра в забезпеченні спадковості та мінливості?
2. Доведіть
Домашнє завдання.
1.Опрацювати відповідний параграф підручника.
2.Згадайте матеріал курсу зоології та поясніть,які функції в інфузрій виконує мале ядро(мікронуклеус),а які-велике(макронуклеус).
01.11.2021
Тема: Мітохондрії. пластиди
Ознайомтесь з матеріалом.
Як влаштовані мітохондрії? Яку функцію вони виконують?
Мітохондрії – органели, що у процесі клітинного дихання забезпечують клітину енергією у вигляді АТФ. Мітохондрії можуть мати вигляд округлих тілець, паличок, ниток. Вони утворені двома мембранами – зовнішньою і внутрішньою, між якими є межмембранний простір. Зовнішня мембрана гладка, вона відокремлює вміст мітохондрії від гіалоплазми і відрізняється високою проникністю для різних речовин. Внутрішня мембрана менш проникна, вона утворює кристи – численні складки, спрямовані всередину мітохондрій. За рахунок крист площа поверхні внутрішньої мембрани істотно збільшується. Внутрішня мембрана мітохондрій містить ферменти, що у процесі клітинного дихання забезпечують синтез АТФ. Внутрішній простір мітохондрій заповнений гелеподібним матриксом. У ньому містяться різні білки, у тому числі ферменти, рибосоми, амінокислоти, кільцеві молекули ДНК, всі типи РНК та інші речовини. Функція мітохондрій полягає у синтезу АТФ за рахунок енергії, що вивільняється при окисленні органічних сполук.
Які типи пластид вам відомі? Основні відмінності.
Пластида – органели клітин рослин і водоростей. У рослин розрізняють три основних типи пластид: хлоропласти (зелені), хромопласти (червоний, жовтий) і лейкопласти (безбарвні). Пластида одного типу можуть перетворюватися в пластиди іншого. Під дією низької температури (наприклад осінню) в хлоропластах руйнується хлорофіл і внутрішня мембранна система, відбувається утворення хромопластів, тому листя набуває жовтого та червоного кольорів.
Будова і функції хлоропластів
Хлоропласти – органели, які здійснюють процес фотосинтезу. Зелений колір хлоропластів обумовлений присутністю в них основних фотосинтетичних пігментів – хлорофілів. Найчастіше хлоропласти мають форму двоопуклої лінзи. Для хлоропластів характерна двомембранна будова. Між зовнішньою і внутрішньою мембранами перебуває міжмембранний простір. Внутрішня мембрана в ході розвитку хлоропласта утворює кристи, які перетворюються на замкнуті дисковидні утворення – тилакоїди. У їхніх мембранах розташовані фотосинтетичні пігменти, що поглинають світло, а також ферменти, які беруть участь в перетворенні енергії світла. Внутрішнє середовище хлоропласта – строма. У ній містяться кільцеві молекули ДНК, всі типи РНК, рибосоми, запасні речовини (ліпіди, зерна крохмалю) і різні білки, у тому числі ферменти.
https://www.youtube.com/watch?v=SeZtmbDDNp8
Домашнє завдання: опрацювати матеріал підручника "Двомембранні органели", скласти конспект за матеріалами підручника і відео.
Немає коментарів:
Дописати коментар